Відчуженість вважається одним із складних емоційних станів, який може виникати у людей незалежно від їх соціального стану чи віку. Цей стан може впливати на загальне самопочуття, взаємодію з оточенням та якість людських взаємин. У програмі “Ранок Вдома” на каналі “Дім” психотерапевт Антон Семенов розповів про правила безпечної розмови під час війни, а також про те, як уникати відчуження.
За словами психотерапевта Антона Семенова, відчуження виникає через виснаження, коли люди підсвідомо економлять енергію. Людина уникає спілкування, щоб не довелося слухати те, чого не хочеться знати. Однак, експерти наголошують – спілкування допомагає впоратися зі стресом.
“Взаємодія — це фактично єдиний психосоціальний фактор, який може допомагати. Тобто, щоб подолати тривогу, отримати впевненість та підтримку, потрібно спілкуватися. Звісно, чим менше ресурсу, тим складніше почати цю комунікацію. Дуже важливо зараз допомагати одне одному починати взаємодію. Для цього потрібно знижувати ризики. Треба бути безпечними, тобто одразу показувати співрозмовнику, що з вами спілкуватися легко та безпечно”, – коментує фахівець.
Проте, щоб підтримувати інших, людина сама має бути в ресурсі. Для цього психотерапевт радить робити “інвестиції”.
“Це як з грошима. Щоб вони були, їх треба правильно інвестувати. Я кажу про емоційні інвестиції. Якщо у вас є хоча б трішки ресурсу, ви можете подумати, як організувати свою безпечність у розмові. Насправді це дуже вигідна інвестиція. Насамперед забезпечте правильну дистанцію. Якщо занадто близько наблизитися до людини, то вона відчує небезпеку. Взагалі люди вступають в соціальну взаємодію, тільки коли відчувають безпеку в контакті. Якщо це небезпечно, то краще нічого не робити”, – зауважує Антон Семенов.
Психотерапевт також підкреслив 4 фактори безпеки – тема, розповідь, прохання, оцінка знань.
“Зараз є чутливі теми, тож слід одразу позначити, яку з них ви порушуватимете. Найпростіший спосіб — визначити свої цілі: “Що ви тут робите?”, “Навіщо ви тут?”, “Що ви хочете отримати в результаті”. Слід також зрозуміти, що безпечна розповідь — це про добру історію. Тобто розповісти свою історію, коротко позначити той факт, що ви справляєтеся. Справлятися — це добра історія, не справлятися — важка історія. Прохання… треба сказати, що ви хочете від інших. Цей блок із розповіді та прохання має бути дуже коротким. Це як small-talk – коротка розмова, яка відразу показує, хто ви, про що ви, дає визначеність”, – пояснює експерт програми “Ранок Вдома”.
Останній крок — оцінка. Саме вона задає напрацювання на майбутнє, щоб наступного разу люди, коли нас побачать, одразу усміхнулися і прийшли на зустріч. Ключовий момент — це визнавати власну користь від взаємодії. Це про власний зиск. Тобто ми щось разом поробили, і стало легше, спокійніше, ви трохи розслабилися. Одразу виникло тепле відчуття. Наступного разу, коли ви побачитеся – захочете розмовляти. У вас буде власний ресурс, адже спрацювали
інвестиції у нашу взаємодію.
