Актор Сергій Кисіль зіграв у стрічці «Шлях» слідчого воєнної прокуратури, який допитує головного героя – волонтера Олексія (Іван Жилюк) – та намагається з’ясувати, що з ним сталося насправді. Під час довгої розмови розкриваються жахливі деталі злочинів російських окупантів та героїчні вчинки українців, готових жертвувати своїм життям заради порятунку інших.
В ексклюзивному інтерв’ю Сергій Кисіль, який днями втретє став батьком, розповів про знімання та новонароджену донечку.
Сергію, вітаємо вас! Як воно бути батьком трьох дітей?
21 листопада наш світ змінився назавжди — у мене тепер двоє синів і маленька принцеса! Донечка, про яку ми з дружиною мріяли й чекали, нарешті з нами. Я навіть не сумнівався, що це буде саме вона — чомусь відчував це серцем. Щиро дякую своїй коханій за цей безцінний дар. Починаємо нову, ще яскравішу главу нашої родини!
Цього разу ви не були присутні на пологах, чому?
Як і під час народження синів, я планував бути поруч з дружиною під час третіх пологів. Але це сталося неочікувано для нас, бо дружина мала народити на початку грудня. Але донька вирішила з’явитися на світ трохи раніше. 21 листопада, коли виїжджали з паркінгу після ракетного обстрілу, у дружини раптово відійшли води — і все почалося. А в мене в цей день була зміна, знімався в новому проєкті. Переживав дуже, просто не знаходив собі місця, що не поруч, що не можу підтримати хоча б морально.
Як сини відреагували на появу сестрички?
Хлопці, яким дев’ять і п’ять років, з нетерпінням чекали на появу сестрички. Старший так чуттєво відреагував, а молодший почав зносити їй свої іграшки, навіть конструктор хотів нести до пологового, вже хоче з нею гратися.
Вже зовсім скоро вийде ваша творча дитина – стрічка «Шлях». Правда, що ваша участь у ній була під загрозою зриву?
Після попереднього затвердження на роль, мене запросили на живі парні проби на 23 грудня минулого року. Але 22 грудня в мене була запланована операція під загальним наркозом, з періодом відновлення у два тижні. Звичайно, я попередив, що не прийду, адже мій фізичний стан мені не дозволить. На цьому кастинг-директорка побажала скорішого відновлення. Я розумів, що з проєктом ми попрощалися. Мені зробили операцію, а коли після наркозу взяв телефон, побачив повідомлення: «Вітаю. Тебе затвердили. Бажаю швидкого одужання». Памʼятайте: «Твоє ніколи тебе не відпустить». Сам живу за таким принципом.
Про що для вас ця історія?
У кожного свій шлях. Перед початком зйомки фінальної сцени до нас з Іваном Жилюком, який зіграв головного героя, підійшли режисер Денис Тарасов і продюсер та співавтор сценарію Сергій Карпенко: «Нам не подобається фінал, давайте думати». Почали разом переробляти, в цьому процесі знайшлася фраза «У кожного свій шлях». Я впевнений, вона стане основним меседжем цього серіалу. Війна змінила кожного з нас. Ми навчилися по-новому жити, сприймати, відчувати. Цей фільм про нас з вами. Про свідомих українців, які стали на захист своєї рідної землі від підлого кривавого загарбника та окупанта. І я впевнений, кожен зможе впізнати в цій стрічці себе.
Який він, ваш герой?
Як на мене, він переживає найбільші внутрішні зміни саме завдяки історії Олексія. Слідчий через цей допит, через історії, покази та розповіді змінився та переродився з кабінетного щура на гідну людину. Якщо брати буквально, то відбулось очищення та перелаштування цілої системи. Із старої в нову. І я намагався йти цим шляхом. Як я вже казав вище, ми стали інші, світ навколо нас став іншим, але він ще повинен очиститись і переналаштуватись на нове життя. У післявоєнному житті кожна система має змінитися.
Чим запам’яталася робота на майданчику з Іваном Жилюком?
Це не перша моя робота з Іваном. Тому, коли я дізнався, що його затвердили на головну роль, був дійсно радий. Іван дуже відповідальний, працьовитий і точний актор. З ним приємно мати справу. Особливо в ті моменти, коли дуже напружений та щільний графік зйомок. Попри втому, біль у прямому сенсі цього слова, Ваня гідно пройшов свій шлях. Він – партнер. А це багато чого вартує. Ми відчули одне одного з самого початку, з першої сцени. Між нами відбулась акторське магічне зчеплення і ми почали працювати як один механізм. Це дуже важливо на майданчику, коли ти чуєш, бачиш, відчуваєш і реагуєш на свого партнера, а у фіналі отримуєш цільний крутий продукт. У нас було!
Ви не вперше берете участь у проєктах режисера Дениса Тарасова. Чим особлива для вас ця співпраця?
Ми з Денисом знайомі багато років. Не побоюсь цього сказати, ми «пліч-о-пліч» проходили шлях становлення в індустрії. Він – як режисер, я – як актор. Багато років тому ми познайомились на звичайному масмедійному серіаліті, працювали разом. А потім крок за кроком дійшли до великого кіно. Нещодавно відбулася прем’єра художнього фільму «БожеВільні» – це дебютна режисерська робота Дениса в прокатному кіно. І моя, до речі, теж. Я зіграв антагоніста.
Тарасов з тих режисерів, який запрошує «своїх» акторів завжди, хоч на епізод. У мене є певне виключення для нього, ми навіть з агентом домовились про певну умову «тільки для Тарасова». От нещодавно я приїхав на його минулий проєкт аж на одну сцену. Всіх побачив, обійняв, попрацював, а після отримав гонорар і все задонатив. Все з користю. Якщо є вільний час і можливість, чому не прийти і не зіграти.
На вашу думку, чи готові українці дивитися фільми про цю війну?
Це, мабуть, найскладніше для мене запитання, навколо якого точиться багато суперечок та дискусій. Думаю, все залежить від людини. Готова вона чи ні. Особисто я не готовий. Не тільки про нашу війну, а взагалі про війни, про страждання людей. Не вивожу морально.
Рятує щось позитивне, що дозволяє хоч трошки відключитися від негативу і болі. Це суто моя позиція і я нікому її не нав’язую. Але впевнений, що знімати потрібно і показувати це світу, щоб всі бачили, що відбувається, що війна не десь там далеко, а вона стоїть на порозі в кожного. Проте робити це потрібно обережно та якісно, витончено й філігранно, аби не викликало шквалу хейту та критики.
Ви так само обережно обираєте ролі?
Актор – це адвокат своєї ролі, але я наразі відмовляюсь грати “рускіх” солдат, агентів під прикриттям, зрадників. Я вважаю себе хорошим актором, але не можу для себе виправдати їхні дії та вчинки, не розумію, що їх мотивує у цій кривавій війні. Тому й відмовляюсь, бо буде фальш. До речі, я все ж сказав не правду.
Від початку повномасштабного вторгнення я подивився лише один серіал про війну «Я-Надія», який вийшов на каналі 2+2. Режисер – Денис Тарасов. До речі, цей серіал мав лідируючі позиції на Netflix, і я гордий, що теж брав у ньому участь.
Чому потрібно подивитись воєнну драму «Шлях»?
Тому що тут гідний сценарій, в якому цікаво прописані персонажі, події, сюжетні лінії, взаємовідносини. Я впевнений, що в поєднанні з крутим кастингом акторів та гарною знімальною групою ми створили крутий проєкт.
Прем’єра чотирисерійної воєнної драми «Шлях» відбудеться 5 грудня до Міжнародного дня волонтера о 21:45 на телеканалі 2+2
