Щовівторка та щочетверга в ефірі НТН – проект «Шукаю тебе», що допомагає українцям розшукати близьких, які загубилися на війні. Важко уявити, скільки горя наробила ця війна: зруйнувала міста і села, зруйнувала людські долі, зруйнувала саме життя… Зараз важко нам усім. Важко в тилу. А ще важче – на фронті, де криваві бої й туга за рідним виснажують наших героїв до неможливості… Кожна коротка відпустка, кожна зустріч із родиною – на вагу золота. У нових випусках проекту – про довгоочікувану зустріч відомої гімнастки Вікторії Онопрієнко з батьком-військовим.
20-річна Вікторія Онопрієнко – чемпіонка Європи з художньої гімнастики і бронзова призерка чемпіонату світу. Поки вона виборює перемогу для України на міжнародних змаганнях, її тато Максим – на фронті. 24 лютого їхню сім’ю розбудив дзвінок тітки, яка приголомшила страшною звісткою – війна… 10 днів родина ховалася в підвалі, а потім вони вирішили: треба вибиратися. Тато відправив дружину і доньку в безпечніше місце, а сам пішов у тероборону. А потім батько Вікторії продовжив службу в ЗСУ. Дівчина дуже переживає за тата. Думає про нього мало не щохвилини. Навесні 2022 року в їхню родину прийшла біда – загинув двоюрідний брат гімнастки. Не стало й товариша батька, із яким вони дружили з дитинства й разом стали на захист України. Увесь цей час Вікторія не припиняла тренувань. Звістка про загибель друга її батька застала гімнастку на чемпіонаті Європи. Тоді її підтримували тренери і мама. Дівчина зібрала всі свої сили – і перемогла. Тоді в неї був власний мотив – показати всі свої здібності та напрацювання, щоб здобути перемогу для України. Але найбільша нагорода для Вікторії зараз – це зустріч із батьком. Дівчина не бачилася з ним 9 місяців, і восени цього року рідні люди нарешті зустрілися. Як пройшла ця зворушлива зустріч – дивіться у четвер, 21 грудня, у проекті «Шукаю тебе» на НТН.
За час існування проекту «Шукаю тебе» до редакції надійшло вже близько тисячі заявок на пошук людей, із якими втрачено зв’язок. І це не просто історії зникнення людей, це тисячі зламаних життів… І, на жаль, щодня надходять усе нові й нові прохання допомогти розшукати рідну людину.
Наталія Гожда не бачила сина Руслана вже майже 2 роки. Востаннє вона чула його голос ще під час наступу росіян на Київщину – 7 березня 2022 року. 30-річний Руслан Гожда жив у Гостомелі Київської області, за який українці – і військові ЗСУ, і тероборонівці – вели запеклі бої з окупантами з перших годин повномасштабного вторгнення. Після звільнення Гостомеля слідів Руслана так і не знайшли. Ось уже рік і 9 місяців від нього – жодної вісточки.
Ще одна пошукова історія – зі звільненого села Козаровичі Київської області. Загалом окупанти викрали там десятьох мирних людей, але й досі жоден із них не повернувся додому. Серед полонених – і 23-річний Олександр Ігорович Яровий, який працював продавцем-консультантом у магазині. 2 березня в будинок хлопця ввірвалися рашисти і силоміць забрали його з собою. Батько Олександра, Ігор Яровий, записався до ЗСУ, щоб помститися росіянам за викрадення сина, але… півроку тому загинув на передовій… Тож тепер бабуся Олександра, Надія Ярова, у пошуках онука сподівається тільки на допомогу небайдужих людей….
Якщо ви впізнали когось із тих, кого розшукують, і знаєте, де зараз ці люди, пишіть на електронну пошту shykayou@ukr.net. А якщо ви втратили зв’язок із близькими, не знаєте, де вони й що з ними, залишайте заявку на пошук на сайті dopomogaua.info, на спеціальній сторінці проекту «Шукаю тебе». Свої заявки можна надсилати також і в телеграм-канал програми «Свідок» – https://t.me/svidok_telegram. Дієвим інструментом пошуку стають і програми в мережі інтернет. Тож неодмінно діліться посиланнями на випуски в соцмережах, адже таким чином ви наближаєте зустріч рідних людей!