Гостем нового випуску програми “Точка опори” на телеканалі “Дім” став письменник, сценарист, військовий із позивним “Паштет”, автор бестселера “Я працюю на цвинтарі” – Павло Белянський. В інтерв’ю Світлані Леонтьєвій він розповів про написання книги на кладовищі, пояснив, чому пише книжки російською мовою та як реагує на хейт відносно цього.
Павло Белянський розповів про постійне відчуття страху та зізнався, що його найбільше тригерить в цивільному житті після повернення із зони бойових дій.
25 лютого 2022 року Павло Белянський долучився до тероборони Київщини, а згодом вступив до лав Збройних сил України. Воював у гарячих точках на Херсонському напрямку та у Харківській області. Зараз “Паштет” впевнений: війна – це коли завжди страшно:
“Мені цю фразу колись сказав взводний і був правий. Війна – це коли завжди страшно: ти їдеш і тебе можуть вбити, перебуваєш на передовій і розумієш, що може щось статися, повертаєшся – і тобі все одно страшно, бо можуть дати наказ і знову поїдеш туди або може прилетіти. Це страшно, але є 2 нюанси: буває, коли ти керуєш страхом, а буває – навпаки. Хочеш бути в формі, хочеш керувати страхом – працюй над цим”.
На війні Павло Белянський зрозумів – жити треба сьогодні і зараз, а які б труднощі не виникали у майбутньому – до цього треба дожити. Крім того, за словами письменника їх із побратимами нерідко рятує гумор.
“Чим ти ближче до смерті, чим ти ближче до таких таких важких умов, тим більше сміху, можливо, чорного гумору. Ми постійно там сміємося. Це як зняття стресу”.
Наразі “Паштета” перевели служити в Київ. У столиці він продовжує займатися і написанням книг. Зараз до друку готується нова збірка, у яку увійшли записи і нотатки з передової. Однак, у цивільному житті є чимало моментів, які і досі “тригерять” письменника.
“Багато чого, наприклад, різкі звуки. У мене вдома заклеєні всі лампочки: на кондиціонері, роутерах, тому що вночі я прокидаюся і думаю, що це “квадрик” наді мною висить і зараз щось скине на мене. Я продовжую спати в навушниках… ця війна з нами всіма і назавжди. Я не знаю, хто у майбутньому зможе слухати пісні, в яких є сигнал тривоги? Думаю, всіх це тригеритиме і ніхто не сприйматиме це. Ми всі, так чи інакше перебуваємо у зоні бойових дій. Як би нам не хотілося вдавати, що у нас є “мирні” міста, але їх немає – завжди може прилетіти, завжди може вибухнути. Тому для мене сприйняття зараз таке – війна усюди. Війна в мені, а я в ній”.
