Ведучий «Поля» зворушив історіями про діток, яким допомагає у шелтері
Через кілька днів після повномасштабного вторгнення ведучий Фіма Константиновський повернувся до рідного Дніпра. А наприкінці березня 2022 року почав займатися шелтером та організовувати збори на потреби військових. І дотепер продовжує допомагати дітям-переселенцям попри зайнятість у двох проектах Нового каналу – «Поле» та «Хто знає?» Він влаштовує активне дозвілля в парках, кінотеатрах, ролердромах, вітає кожного зі святами й днями народження. А все почалося з пошуку костюма аніматора.
– Я проаналізував, що тоді всі займалися допомогою для військових. Але є напрями, якими не так опікувалися. Один з них – дитячий. У малих втрачене дитинство, психіка зламана на тлі вибухів, обстрілів, переживань батьків. Коли вирішив допомагати в шелтері, обдзвонив компанії, в яких раніше працював дитячим аніматором. Запитав, чи є костюми та реквізити супергероїв. Приїжджав до дітей в образі Людини-павука, Бетмена. Пригадую зворушливий момент. Якось веселив діток у шелтері, як раптом оголосили тривогу. До мене підійшла чотирирічна дівчинка і сказала: «Ходімо, Людино-павук, я тобі покажу, де в нас укриття», – з усмішкою пригадує Фіма Константиновський у YouTube-проекті «Розмова». – Згодом діти до мене звикли, і їх дедалі більшало. Я став старшим братом для близько 100 дітей з шелтеру від початку війни.
За понад два роки Фіма з дітьми відвідав мотузкові парки, ролердроми, а одного разу навіть влаштував екскурсію Києвом для тих, хто мав можливість приїхати. Ведучий Нового каналу зазначає: завдяки розвагам намагається повернути їм дитинство.
– Я не спілкуюся з ними про те, що відбувалося на початку війни. Але інколи діти можуть згадати в розмові між собою. Випадково чув, як хтось обговорював, що прилетіло в їхню школу. Потім звернувся до них: «Гей, ви чого?» На що вони відповіли: «Та ні, все добре. Просто спілкуємося». Тобто для них це вже звичні речі. Іноді діти навіть жартують на тему війни. У нас є чат у Telegram, де ми часто спілкуємся. І коли «прилітає» в Дніпрі, пишу їм одразу. А вони кажуть: «Та хіба це приліт? Лише гучно було». І я зрозумів одну річ. Військовим не так принципово, хто саме привезе їм тачку або дрон. Хоч, переконаний, нашим захисникам і захисницям допомагати конче необхідно, це 100%. А ось дітям потрібно, аби саме ти приїхав до них, і саме з тобою вони пішли в парк. Коли починав, то справді не думав, що це буде на все життя. Найяскравіший спогад з шелтеру, коли 12-річний Владик з Лисичанська сказав: «Війна війною, але це найкращий рік у моєму житті». Тоді мене приємно «розірвало» зсередини, і я зрозумів, навіщо це роблю.
