Чи хотіли б ви спробувати морозиво, яке не тане в спеку? Або жуйку, яка повністю заміняє комплексний обід, трансформуючи смак від супу до печені та зрештою чорничного пирога на десерт? А як щодо льодяникових олівців, які можна гризти на уроці? Усе це — винаходи Віллі Вонки, персонажа книжки “Чарлі і шоколадна фабрика” Роальда Дала.
Мюзикл “Вонка” режисера Пола Кінґа з Тімоті Шаламе в головній ролі не є першою екранізацію цієї історії, але став однією з найбільш цікавих та очікуваних стрічок цього року. 10 жовтня 2021 року актор анонсував фільм у своєму Instagram зі словами “напруження жахливе, я сподіваюся, що воно триватиме”.
Суспільне Культура розповідає все, що варто знати про геніального кондитера, який шокує, зачаровує і тримає глядачів та читачів у напрузі — з 1970-х років і дотепер.
Книжковий Віллі Вонка
Насамперед Віллі Вонка відомий як головний персонаж повісті британського письменника Роальда Дала “Чарлі і шоколадна фабрика”, написаної в 1964 році.
Видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” опублікувало книжку в українському перекладі Віктора Морозова. Воно ознайомило українських читачів і з іншими творами Роальда Дала, як-от “Матильда”, “Відьми”, “Джеймс і гігантський персик”, “Великий дружній велетень”, “Фантастичний містер Лис”, а також продовженням оригінальної історії про шоколадну фабрику Вонки — “Чарлі і великий скляний ліфт”.
Твори Роальда Дала в українському перекладі. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
У пошуках золотого квитка: як читачі знайомляться з Віллі Вонкою
Віллі Вонка — засновник найфеєричнішої у світі шоколадної фабрики. У нього немає сім’ї, тож одного разу герой вирішує запросити на фабрику п’ятьох дітей, щоб знайти серед них спадкоємців своєї “солодкої імперії”. Для цього Вонка вдається до геніального маркетингового ходу: вкладає по одному золотому квитку в п’ять шоколадок та розсилає їх у різних партіях в усі куточки світу. Діти, які їх знайшли, виграли справжній джекпот — запрошення на екскурсію фабрикою в супроводі батьків.
Пропозиція стала справжньою сенсацією, адже до того підприємство багато років було закритим для відвідувачів. Ба більше, Вонка навіть звільнив усіх працівників, коли дізнався, що хтось з них передавав унікальні рецепти конкурентам. Ніхто не приходив на фабрику і не виходив з неї — однак вона продовжувала працювати та випускати ласощі. Через це геніальний Вонка був оточений флером загадок та чуток, і це тільки підігрівало інтерес людей.
Ласуни з усього світу кинулися в крамниці, щоб випробувати фортуну. Шоколадки купували пачками, коробками та цілими вантажівками — кому скільки вистачило коштів та запалу.
Першим щасливий квиток знайшов Авґуст Ґлуп — товстун і справжній ненажера, який снідав, обідав та вечеряв солодощами.
Наступною щасливицею була Верука Солт — розбещена донька мультимільйонера. Він придбав величезну кількість шоколадок та наказав працівникам свого підприємства нескінченно розпаковувати їх у гонитві за квитком.
Третьою гостею судилося стати Віолеті Бореґард. У дівчинки є цікава звичка: вона цілими днями жує гумку й навіть встановила світовий рекорд із цієї справи. Почувши про “щасливі” шоколадки, вона так само цілеспрямовано перемкнулася на них.
Потім квиток знайшов Майк Тіві: затятий геймер та маленький геній зміг вирахувати, в якій саме плитці він схований.
Останнім кандидатом на шоколадний спадок став Чарлі Бакет. Цей хлопчик дуже відрізняється від попередніх щасливчиків. Річ у тім, що малий Чарлі зростав у дуже бідній сім’ї та мав шанс скуштувати шоколад лише раз на рік — у свій день народження.
Прикметно, що імениннику пощастило не відразу: у свій особливий день він отримав найзвичайнісіньку плитку. Однак дідусь хлопчика колись працював на фабриці Вонки й понад усе мріяв знову там побувати. Він поділився з внуком своїми заощадженнями та купив йому ще одну шоколадку — але й вона не спрацювала. Тільки з третьої спроби, коли Чарлі випадково знайшов десятидоларову купюру на землі й вирішив спробувати ще раз, удача йому всміхнулася.
Саме скромний та вбогий Чарлі Бакет зрештою переміг у “конкурсі” Віллі Вонки.
П’ятеро дітей, які знайшли золоті квитки, та їхні родичі. Ілюстрації з оригінального видання — Квентін Блейк
Зовнішність і характер
У повісті британського письменника Роальда Дала Віллі Вонку описано як моторного та дивакуватого чоловічка з чорною цапиною борідкою, який ходить у чорному циліндрі, фраці з розкішного темно-фіолетового оксамиту, темно-зелених штанах, перламутрово-сірих рукавичках та з елегантною тростиною із золотою “бамбулькою” в руках.
“А очі — очі він мав невимовно ясні. Здавалося, що вони весь час іскряться й мерехтять. Власне кажучи, все його лице освітлював радісний усміх. Ох, а яким він здавався розумним! Яким кмітливим, проникливим і енергійним!” — йдеться в книжці.
Вонка ходить так швидко, що за ним ледь можна встигнути — і це гарно відображає його непосидючий та легковажний характер. Окрім цього, він дуже балакучий і часом може й ненароком образити співрозмовників своїми словами. Наприклад, ім’я Веруки він порівняв із “бородавкою, яка вискакує на п’ятах”.
Натомість персонаж дуже болісно сприймає критику у свій бік, а також не любить, коли йому ставлять недоречні запитання.
Автор не характеризує героя як негативного чи позитивного. Він пропонує читачам самостійно вирішити: був Віллі божевільним, генієм чи просто залишився дитиною в тілі дорослого чоловіка.
Вік Віллі Вонки не згадується.
Дідусь Джо, Чарлі Бакет і Віллі Вонка. Ілюстрації з оригінального видання — Квентін Блейк
Цинізм Віллі Вонки та “знущання” над дітьми на фабриці
У Віллі Вонки специфічне, часом жорстоке почуття гумору. Коли юні гості його фабрики одне за одним потрапляли в халепи, його це радше тішило, ніж непокоїло. Варто зазначити, що для дітей ця екскурсія була вельми небезпечним досвідом.
Наприклад, Авґуст Ґлуп спробував напитися з шоколадної річки й випадково потрапив у величезну трубу, через яку шоколад надходив до цеху з виготовлення полуничної помадки. Батьки ненажери влаштували лемент, проте Вонка тільки віджартувався, що хлопчик “трохи покатається, та й усе”, а помадку з нього однаково не зроблять, бо “смак буде гидкий”.
“Ви собі тільки уявіть! Авґустований Ґлуп у шоколаді! Ніхто такого не купить”, — сказав він.
Наступних героїв спіткала ще гірша доля. З Віолетою Бореґард зіграла злий жарт її любов до жувальної гумки. Вона без дозволу спробувала жуйку, яка була тільки на етапі розробки. Раптом маленька рекордсменка забарвилася у фіолетовий колір та почала роздуватися, “як повітряна куля” або “чорниця”. Варто зазначити, що тут містер Вонка наполегливо намагався її зупинити. Під час цього інциденту він сказав відвести Віолету в сокочавильний цех.
Віолета Бореґард перетворюється на чорницю. Ілюстрації з оригінального видання — Квентін Блейк
Верука Солт покинула екскурсію під час відвідин горіхового цеху. Там сиділо кілька десятків спеціально навчених білок, які очищали горіхи. Раптом дівчинка захотіла забрати одну з них собі. Коли вона спробувала це зробити, тваринки накинулися на неї, сприйняли за величезний зіпсований горіх і потягнули до сміттєспалювача. Однак і це геть не збентежило містера Вонку.
“— Слухайте, Вонка! — сказав батько Веруки. — Здається, цього разу ви крихточку, граминочку перебрали. Можливо, моя доня трохи розбещена — я не заперечую, — та це не означає, що ви можете її взяти й підсмажити. Знайте — ви мене страшенно розсердили!
— Та не сердьтеся, шановний пане! — відповів містер Вонка. — Думаю, рано чи пізно вона знайдеться. Може, її далеко й не занесло. Може, вона застрягла на самому початку сміттєпроводу, біля вхідної діри, а якщо це так, то зайдіть і витягніть її”.
Своєю чергою, Майк Тіві “дав слабинку” в тестувальній залі так званого телевізійного шоколаду, який можна було телепортувати з одного місця в інше за допомогою телебачення. Він почав сперечатися з Віллі Вонкою і критикувати його ідею. Шоколатьє вирішив продемонструвати хлопчику все наочно — та хто ж знав, що той захоче влізти в експеримент замість “піддослідної” плитки шоколаду. В підсумку, телепорт зменшив Майка до крихітних розмірів.
Містер Вонка заявив, що “маленькі хлопці напрочуд пружинисті й розтяжні”, тому є сенс розтягнути його в спеціальному пристрої для жувальної гумки. Коли батьки висловили побоювання стосовно цього задуму, зокрема, про виникнення в сина занадто довгих кінцівок, кондитер відказав, що це “дуже практично” — мовляв, “він зможе грати на піаніно ногами”.
Зрештою, під час екскурсії не постраждав тільки Чарлі Бакет. Проте йому Віллі Вонка зруйнував житло. Коли шоколатьє разом із хлопчиком та дідусем Джо летіли на чарівному ліфті до домівки Бакетів, пристрій приземлився прямісінько на дах хиткої оселі:
“І ліфт залетів прямісінько крізь дах у спальню до стареньких, що лежали на ліжку. Їх засипав порох, потрощена черепиця, уламки дощок, таргани, павуки, цегла й цемент, отож усі троє стареньких подумали, що настав кінець світу. Бабуня Джорджина зомліла, в бабусі Джозефіни випала з рота штучна щелепа, дідусь Джордж заховав голову під ковдру, а з сусідньої кімнати примчали пан і пані Бакети”.
Утім, Вонка попросив родину Чарлі не хвилюватися, адже “ця хата їм більше не знадобиться”. Після цього сім’я Бакетів переїхала жити на шоколадну фабрику.
Також у книзі є сцена повернення інших дітей додому:
– Авґуста затисло в трубі, тому він перестав бути товстуном;
– з бідолашної Віолети вичавили сік, проте її шкіра так і залишилася фіолетовою — Вонка сказав, що “не може нічого вдіяти” з цим;
– Верука та її батьки йшли повністю вкриті сміттям;
– Майка Тіві розтягнули так, що він став “метрів три заввишки і тонюсінькій, як дріт”. На це Вонка лиш відмахнувся: мовляв, це “дурниці”, йому навпаки “дуже пощастило”, адже тепер “усі баскетбольні команди захочуть взяти його до себе”.
Діти повертаються з шоколадної фабрики. Ілюстрації з оригінального видання — Квентін Блейк
Віллі Вонка — рабовласник?
Літературні критики побачили в персонажі Вонки “расистську та дискримінаційну” поведінку. Справа в тому, що кондитер замінив звільнених працівників такими собі умпа-лумпами. Це видумане плем’я пігмеїв , яких він знайшов у “найглибших та найтемніших нетрях африканських джунглів”, коли мандрував у пошуках нових екзотичних сортів какао.
Вонка дізнався, що маленький народ у відчаї, адже в них закінчуються какао-боби — їхній основний продукт харчування та валюта. Щоб уникнути голодної смерті, умпа-лумпи у відчаї їли гусениць. Містер Вонка запропонував їм роботу на шоколадній фарбиці, де оплачував працю безлімітним запасом какао-бобів.
На думку критиків, Вонку зображено “стереотипним білим мешканцем нового світу”, що “використав рабів-мігрантів” як дешеву робочу силу.
Роальд Дал завжди заперечував ці звинувачення.
Умпа-лумпи. Ілюстрації з оригінального видання — Квентін Блейк
Геніальні винаходи містера Вонки
Специфічна вдача Вонки відступає на задній план, коли в гру вступає його талант. Зокрема, кондитеру вдалося придумати такі ласощі:
– їстівну траву з м’ятної цукрової вати;
– чарівні ручні цукерки: коли їх тримаєш у руці, відчуваєш смак у роті;
– різнобарвні драже, щоб плювати всіма кольорами веселки;
– водяні пістолети, заряджені полуничним соком;
– льодяники, що вибухають для ворогів;
– чупа-чупси, що світяться (“для споживання вночі вліжку”);
– карамельні пломби — “забудьте про дантистів”;
– халву, яка “склеює губи балакучим батькам”;
– невидимі шоколадки для перекусу на уроці;
– льодяникові олівці;
– вічні барбариски, які щотижня міняють колір (містер Вонка винайшов їх “спеціально для дітей, яким дають дуже мало кишенькових грошей”: “Можна покласти вічну барбариску в рота і смоктати-смоктати-смоктати, і вона ніколи не поменшає!”);
– волохаті іриски (“З’їси хоч отакісінький шматочок — і рівно за півгодини на голові виросте копиця густого шовковистого волосся! І вуса! І борода!”);
– жуйку-обід;
– істівні зефірні подушки;
– солодкі шпалери для дитячої кімнати (“На шпалерах намальовано різні фрукти, і якщо лизнути малюночок з бананом, то він має смак банана. Якщо лизнути полуницю, то вона смакуватиме, як полуниця”);
– гаряче морозиво для холодної погоди;
– летючі шипучки (Вони “наповнюють людину бульками, а бульки наповнені спеціальним газом, а той газ такий летючий, що підносить вас над землею, мов повітряну кульку”. Щоб спуститися на землю, потрібно, за словами містера Вонки, “голосно, смачно та сильно відригнути”).
– алкогольні напої — масловіскі та маслоджин;
– жуйку, що не втрачає смаку;
– цукрові кульки, які можна надути;
– блакитне яєчко, що тане в роті й залишається маленьке рожеве пташеня;
– морозиво, яке не тане навіть у спеку;
– ірискові яблуні;
– корів, які дояться шоколадним молоком;
– квадратні цукерки, які змінюють форму на круглу;
– лимонадні плавальні басейни.
Віллі Вонка демонструє гостям фабрики свої винаходи. Ілюстрації з оригінального видання — Квентін Блейк
Віллі Вонка в кінематографі
Книжка Роальда Дала стала настільки популярною, що її неодноразово екранізували. Окрім того, алюзії на Віллі Вонку були навіть у кількох фільмах, не заснованих на цій історії.
1971
Першою кіноадаптацією повісті Дала став однойменний фільм американського режисера Мела Стюарта, знятий у 1971 році. Роль Вонки в ньому дісталася коміку Джину Вайдлеру.
У стрічці Мела Стюарта була одна суттєва зміна сюжету: головним персонажем історії став Віллі Вонка. Це дуже не сподобалося Роальду Далу. Основна претензія полягала в тому, що фільм помітно змістив акцент на кондитера, тоді як головним героєм книги для письменника завжди був Чарлі.
До того ж Дал хотів бачити у ролі Вонки ірландського коміка і музиканта Спайка Мілліґана, а не Джина Вайлдера. Незадоволений вільним трактуванням і рівнем режисури, Дал заявив, що продюсери ніколи більше не отримають можливості екранізувати цю книгу — принаймні за його життя.
У 2017 році фільм із Джином Вайлдером отримав анімований ремейк — “Том і Джеррі: Віллі Вонка і шоколадна фабрика”.
2005
Роальд Дал помер у 1990 році. За п’ятнадцять років після цього, у 2005-му, на світ з’явилася нова екранізація культової історії — “Чарлі та шоколадна фабрика”від режисера Тіма Бертона. Вонку втілив на екрані Джонні Депп.
У цій версії оригінальна історія зазнала значних трансформацій. Зокрема, персонажу Віллі Вонки добавили бекґраунд із дитячою травмою, яка відбилася на його майбутньому.
За сюжетом у дитинстві Віллі Вонка обожнював солодощі, проте його батько був дантистом, який їх ненавидів. Він забороняв хлопчику їсти цукерки та шоколад і суворо карав сина, коли той порушував правило. Окрім цього, він змушував Віллі носити на голові громіздкий та потворний пристрій, аналог сучасної брекет-системи: адже соромно, щоб дитина стоматолога ходила з кривими зубами.
Коли Вонка виріс, він утік з дому та розірвав зв’язок із сім’єю. Навіть у дорослому віці чоловік не міг вимовити слово “батько”.
Екранізація вийшла надзвичайно масштабною. Наприклад, карамельний човен, на якому персонажі пливли шоколадною річкою, будували 20 тижнів. Також компанія Nestle надала для зйомок фільму 1850 плиток справжнього шоколаду. Ба більше, команда фільму виготовила ще 110 тисяч штучних плиток. Варто зазначити, що льодяники на деревах та солодка вата у фільмі були справжніми кондитерськими виробами.
2023
Цьогоріч геніальний кондитер знову повертається на екрани кінотеатрів — у форматі музичного приквелу. За створення стрічки взявся режисер Пол Кінґ. Він написав для сценарію оригінальну історію за мотивами книжки Роальда Дала.
На головну роль розглядалися Том Голланд, Раян Ґослінґ та Езра Міллер. Зрештою режисер зупинив вибір на Тімоті Шаламе.
На початку фільму молодий Віллі Вонка прибуває до неназваного містечка, яке чимось нагадує Рим або Лондон. Юнак має мрію — відкрити свій магазин найсмачнішого у світі шоколаду. Втім, на шляху до своєї мрії герой стикається з численними перешкодами корумпованих поліцейських, шахраїв та інших негідників.
У цій кіноадаптації сюжетна гілка про дитинство Вонки кардинально відрізняється від тієї, яку придумав Тім Бертон. Тут юні роки хлопчика щасливіші: він зростає з мамою, яка сильно його любить і готує найсмачніший шоколад. Також саме мама спонукала його стати кондитером.
Перші відгуки критиків про стрічку — досить суперечливі. Одні кажуть, що Тімоті Шаламе добре впорався зі своєю роллю, інші ж закидають йому недостатній вокальний хист. Детальну рецензію на “Вонку” читайте на Суспільне Культура.
Оксана Заблоцька, Суспільне Культура
Головне фото: Віллі Вонка: історія персонажа. Колаж — Вікторія Желєзна/Суспільне Культура
