Суспільне Культура пропонує добірку нових виставок українського мистецтва, які можна відвідати у квітні в Києві, Харкові, Івано-Франківську, Варшаві та Римі. Деякі з них відкрилися в останні дні березня, але все ще можна побачити на власні очі.
“Павло Маков. Фонтан виснаження 1994–2024”
Де: Центр сучасного мистецтва “ЄрміловЦентр”, Майдан Свободи, 4, Харків
Коли: з 29 березня по 29 червня, вівторок — неділя з 12:00 до 19:00
Павло Маков, “Фонтан виснаження”.
Виставка “Фонтан виснаження” Павла Макова є відображенням глибокої історії проєкту, що бере свій початок у 1990-х роках. Замислена як спроба зафіксувати стан міської ментальності того часу, робота пройшла довгий шлях від малюнків до повноцінних об’єктів і книг, завершуючись експозицією на Венеційській бієнале.
Зробивши коло та повернувшись до Харкова, вона набуває нового резонансу, втілюючи відповідь на глобальні виклики сучасності, включно з війною, екологічною кризою та питанням обмеженості ресурсів. Венеційський проєкт і розвиток серії “Абракадабра” формують центральну ось виставки, демонструючи Павла Макова як художника, що міркує над переосмисленням взаємодії людини, міста і природи в контексті глобальних змін.
Кураторська група: Ліза Герман, Марія Ланько та Борис Філоненко.
“Магія всюди”
Де: The Naked Room, вул. Рейтарська, 21, Київ
Коли: з 22 березня по 24 квітня, з 12:00 до 21:00
kinder album, “Білий сліпий койот”, 2024, кераміка, скло. The Naked Room
Персональна виставка Kinder Album відкриває нам світ художниці, де межі між реальністю та фантазією розмиваються. Використовуючи кераміку, дерево, гобелени та графіку, Kinder Album занурює глядачів у свою унікальну візуальну мову, повну символізму та особистих історій. Її творчість стає мостом між традиційними крафтовими техніками та сучасними поглядами на мистецтво, де кожен об’єкт несе в собі частку магії.
Виставка є свідченням пошуку художницею свого голосу серед шуму повсякденного життя, використовуючи мистецтво як спосіб самовираження та самоосмислення. Через роботи вона розмірковує над темами тілесності, жіночності, ідентичності, переосмислюючи їх у контексті особистих переживань та суспільних очікувань. Епілог зі слів Лесі Українки підсилює загальну емоційну насиченість виставки, нагадуючи про силу сміху та оптимізму навіть у найскладніші часи.
“Магія всюди” стає своєрідною медитацією на тему мистецтва як магічного процесу, де кожна деталь і кожен матеріал мають свою унікальну енергетику та потенціал для трансформації. Від червоної поливи, яка стає синьою, до гобеленів із шерсті собаки — мисткиня знаходить красу і значення в непередбачуваності та власній уяві, закликаючи глядачів дивитися на світ із захопленням і відкритістю до нових переживань.
Вхід вільний.
“Опалювальний сезон”
Де: Одеський національний художній музей
Коли: з 31 березня до 21 квітня, середа — неділя з 11:00 по 17:00
Експозиція виставки побудована довкола інноваційної кінетичної інсталяції, що втілює динаміку емоцій від мобілізації до апатії.
Проєкт “Опалювальний сезон” Васі Дмитрика розпочався три роки тому в майстерні митця на СРЗ-3. Саме тоді колишній завідувач науково-експозиційного відділу Одеського художнього музею Кирило Ліпатов та Вася Дмитрик під час обігрівання майстерні спільно винайшли метафору, матеріалізувати яку змогли тепер.
“Опалювальний сезон” відображає внутрішні переживання і соціальні емоції, пов’язані зі станом мобілізації та втоми, який панує в суспільстві.
Інсталяцію створюють цвяхи, що залишають сліди на папері. Ці цвяхи художник зібрав під час блекаутної зими в Одесі 2022–2023 років. Вони буквально стали матеріальним свідком тих подій. Цвяхи, утративши свою первинну функцію, перетворилися на об’єкти мистецтва, що символізують перехід від активності до втоми, від мобілізації до апатії.
“Приходять і відходять”
Де: “Асортиментна кімната”, вул. Січових Стрільців, 15, Івано-Франківськ
Коли: з 14 по 27 квітня, четвер — субота з 12:00 до 18:00
Виставка “Приходять і відходять” у Асортиментній кімнаті. Асортиментна кімната
“Приходять і відходять” — це ретроспектива, яка зосереджена на відеоарті мисткинь з Івано-Франківська, міста, яке лежить на культурній периферії України. Ця виставка виникла на основі потреби висвітлити втрачені роботи, архіви та можливості, перетворюючи втрату через пригадування і фіксацію на новий зміст та форму. Вона пропонує унікальний погляд на мистецтво як на процес, де неможливо відновити втрачене, але можливо створити нове, виходячи з історій про минуле.
Однією з ключових тем виставки є ідея про взаємодію та співпрацю між мисткинями, які через твори відновлюють власну ідентичність, вільну від зовнішніх стереотипів і очікувань.
“Приходять і відходять” слугує як метафора для цього процесу самовизначення та самовираження, де мистецтво стає мостом до збереження спільноти та ідентичності.
Виставка представить дев’ять відеоробіт, створених із 2009 по 2023 рік такими художницями як Маріанна Глинська, Діана Дерій, Зоряна Козак, Ксеня Погребенник, Анна Потьомкіна, Марія Русінкевич, Дар’я Христинюк та Таня Щеглова. Також на виставці представлено відеопереказ однієї втраченої роботи 1993 року, що стає символом ініціації проєкту. Ця робота, обрана кураторками як відправна точка проєкту, створена у змішаному колективі у складі Весели Найденової, Тараса Прохаська та Олега Гнатіва (Мох).
Кураторки Анна Потьомкіна та Ксеня Погребенник зуміли створити простір для рефлексії та діалогу про значення і роль жіночого мистецтва в сучасному культурному контексті, запрошуючи глядачів зануритися у світ відеоарту, який одночасно є і ретроспективним, і прогресивним. Вхід вільний.
“Практики розпізнавання. Виставка «Дефлорація»”
Де: Мала галерея “Мистецького арсеналу”, Київ
Коли: з 28 березня по 28 квітня, середа — неділя з 12:00 до 19:00
Виставка “Практики розпізнавання. Виставка «Дефлорація»”. Тетяна Джафарова/Суспільне Культура
“Практики розпізнавання” — це спроба занурення в контекст 90-х, епохи, про яку наше покоління знає переважно з розповідей. Через виставку “Дефлорація”, яка відбулася у Львові 1990 року, ми намагаємося відновити зв’язок із минулим, що здається водночас і далеким, і надзвичайно актуальним.
Виставка “Дефлорація”, створена у 90-х радше як експеримент між друзями, без зайвої урочистості, з часом переросла у значущий феномен. Її учасники, серед яких були Ігор Шульєв, Платон Сильвестров, Олександр Замковський та Андрій Сагайдаковський, символічно “дефлорували” простір ідеологічної машини, що доживала свої останні роки, наповнюючи його новими сенсами та вимірами свободи.
Ця виставка і весь проєкт “Практики розпізнавання” не лише наближає нас до розуміння епохи 90-х, але й демонструє, як мистецтво може стати інструментом для рефлексії над сучасністю. Важливою частиною проєкту стало залучення сучасних мисткинь, які через власні роботи відтворюють акт нескінченної любові, спонукаючи до переосмислення ідентичності, внутрішньої свободи та жіночої ролі в мистецтві.
Переосмислюючи “Дефлорацію” понад 30 років потому, кураторська група відкриває прагнення до змін, акт внутрішньої волі та свободи, що є основою, на яку ми як спільнота спираємося досі. Разом із сучасними художницями Олею Єрємєєвою, Євою Кафідовою, Настасією Лелюк і Марією Матяшовою цей проєкт створює діалог поколінь. У ньому молоді мисткині висловлюють своє бачення зв’язків у спільнотах, маленьких жестів непокори та внутрішньої тривожності, пошуках рівноваги в хиткій реальності, що допомагає нам краще розуміти себе через призму любові та свободи.
Куратори й кураторки проєкту: Анастасія Гаразд, Олена Криворучко, Андрій Мирошниченко
Вхід вільний.
Яна Качковська, Суспільне Культура
