Історіями з дитинства до Дня Батька поділилися Фіма Константиновський, Віталіна Біблів, Богдан Шелудяк, Поліна Фролова та Дмитро Вівчарюк
Як швидко летить час влітку… Ось незчулися, як третя неділя червня. А це означає, що в Україні відзначають День батька. Не забудьте привітати своїх татусів 16 червня і згадати прикольні моменти про них та з ними. Поки ви налаштовуєтеся, зірки шоу та серіалів Нового каналу вже ностальгують та ексклюзивно діляться історіями.
Віталіна Біблів, акторка серіалу «Будиночок на щастя»
– Я – татова доця, дуже люблю його! В дитинстві він мило називав мене Булька. Я повністю відчуваю його, а він мене. Батько – добрий, роботящий, з хорошим почуттям гумору. А ще мій тато дуже любить тварин. Хоч куди б він прийшов, особливо в селі, то до нього одразу біжать і коти, і кури, і півні, і собаки. Одна з класних історій – про кицьку Алісу. Ми жили у військовому містечку. Щодня, за хвилин 30 до татового повернення додому з роботи, вона відчувала й вилазила на дерево. Сиділа та виглядала батька. А щойно відкривалися ворота на пропускному пункті, киця зривалася та бігла тих 300-400 метрів, вистрибувала йому на кашкет, лягала і з переможним виглядом поверталася з татом додому. А ще пригадую нашу з батьком традицію – ходити на риболовлю, коли в нього відпустка. Він мене вчив робити макуху, копати черв’яків, сідати в човник та не дихати (усміхається). Це, звісно, не стало моєю традицією по життю, але ціную спогади, як зраночку прокидалася, сонна пленталася за татом, несла маленьке дитяче відро з черв’яками. Потім цілий день сиділа на березі, їла бутерброди, а ввечері помічала, як обгоріли плечі та ніс. Такі круті спогади…
Богдан Шелудяк, ведучий шоу «Хто зверху?»
– Батьки не балували нас із сестрою. Ми не жили бідно, але й не мали чогось «над». Тато і мама давали те, що справді необхідно та, головне, прищеплювали розуміння, що в будь-якому випадку треба залишатися людиною. Я охарактеризував би свого батька як мудрого чоловіка. Всі рішення він завжди приймав виважено і, головне, з вигодою для сім’ї. Беру приклад з батька щодо життєвих цінностей, ставлення до жінки, людяності до всіх навколо. Спогади про тата з дитинства – це спільні поїздки. Раз на місяць ми обов’язково кудись їхали і в дорозі говорили на доволі серйозні, інколи філософські теми. Про справедливість, чесність, порядність. І, знаєте, мені приємно, що я не пригадую неприємних ситуацій. Звісно, різне було. Але все завжди обговорювалось, вирішувалось і не залишило неприємних спогадів. Дуже поважаю та люблю своїх батька та маму.
Поліна Фролова, акторка серіалу «Голова»
– Тато – моя головна підтримка та опора в житті. Завжди вважала та вважаю себе татовою доцею. У будь-який момент, коли виникають труднощі, можу спитати в нього поради. Ніколи не почуваюся самотньою чи слабкою. Батько навчив стояти за себе, пояснив, як дати відсіч. Завжди чую від нього фразу «ти сильна», що неабияк додає мені впевненості. В дитинстві я була тою дівчинкою, яка, коли її намагалися образити, казала: «Та ти знаєш хто мій тато?» (сміється). З перших днів великої війни мій батько пішов захищати нас та Україну. Зараз перебуває на реабілітації. І коли я приїжджаю додому, він щоразу купує мені улюблені смаколики й готує свої фірмові страви. Їх у нього чимало, і це суперсмачно! Без перебільшень скажу, що відчуваю гордість за те, що він у мене саме такий. Дуже його люблю й чекаю кожної зустрічі.
Фіма Константиновський, ведучий шоу «Поле», капітан команди у «Хто знає?»
– Не хочу розповідати щось сентиментальне. Просто вкотре скажу, що в мене найкращий у світі тато! Він – мій приклад моральних цінностей. Завдяки йому бачу, як треба поводитися в суспільстві, поважати себе, заводити дружбу лише тому, що вам добре разом, а не аби щось отримати. Він неймовірно крутий. А ще знайте, що в нас із батьком абсолютно схоже почуття гумору! Хочу лише додати, що я дуже люблю його та вітаю з Днем батька.
Дмитро Вівчарюк, актор серіалу «Зв’язок»
– Поруч із батьком мені ніколи не було страшно. Це завжди давало впевненість, що все буде добре. Хоч як би важко було, тато завжди багато працював, щоб прогодувати нас, мама так само. Пам’ятаю, як ми з ним на 21-й «Волзі» їздили до родичів по маминій лінії. Тато купував чипси, і мені здавалося, що вони були кілометровими, ці величезні коробки з чипсами. Ми нікому не казали, це був наш із татом секрет. Мама нас би прибила, але батько на останні гроші купував цю коробку чипсів, ми їхали та їли їх. Зараз я вже сам тато. І тому мій батько в мене чогось вчиться. Хоча всі задатки дав мені, звісно, він. Я вдячний йому за впевненість, за довіру і за чоловіче ставлення до життя. Він мене вчив так: якщо у безвихідній ситуації є можливість – бий першим. Якщо не хочеш бити, то тікай. Ну і, звісно, навчав принципових речей: поважати всіх людей, незалежно від віку, прекрасно ставитися до жінок і виховувати в собі жагу до спорту. Спорт, спорт, спорт! Бо батько для мене ще й тренер, викладав колись у школі.
