Назар Задніпровський каже, що вже звик до гукань «Вася!» на вулицях Києва чи під час гастролей в інші міста. Його роль у серіалі «Будиночок на щастя» (Новий канал) за шість сезонів дуже прижилась. І актора це геть не бентежить. Швидше тішить! Бо це показник добре втіленого персонажа. Назар каже, що любить піднімати настрій людям, тому залюбки береться за комедійних персонажів.
– Коли я був молодший, то замислювався над драматичними ролями. А зараз бачу, що є актори, які краще це зроблять. Навіщо забирати в іншого хорошого драматичного артиста, для якого таке амплуа ближче, його хліб? – розповідає Назар в інтерв’ю Аліні Доротюк. – Якщо в театрі ще можна було б спробувати, то в кіно точно ні. Мене люблять продюсери та глядачі, як характерного комедійного актора.
Задніпровський каже, що зараз вже «перейшов» на виконання ролей старших чоловіків, батьків. Колись і дідусів доведеться грати. І він це все сприймає позитивно. Але молоді інколи заздрить.
– Заздрю молодим акторам, як от Сашку Рудинському. Закінчив інститут, і все одразу склалося – з кіностудіями працюєш, всі тебе хочуть, – говорить Назар. – Коли я в 1996-му році закінчував навчання, то всі лише казали: Where is Ukraine? Тобто: «Де Україна?» Криза, банкрутства, нічого немає… Перша моя нормальна велика зйомка була у 2010 році. Це «Велика різниця». 15 років я чекав. І за рік зіграв таку кількість ролей, що нарешті «наївся». У 35 років… Дуже важливо актору задовільнити себе, що ти можеш і те, і те. Ще тоді мені вдалось це зробити, тому зараз немає ролі мрії чи чогось такого.
Попри те, що Назар Задніпровський перейшов у розряд старших акторів, він не полишає важливу справу – мріяти!
– Я знаю англійську мову. Тому зараз скажу амбітно! В мене є мрія – знятися в оскароносному кіно. Хочу, – каже актор. – Нагороду не треба мені персонально, не мрію стати зіркою Голлівуду. Для команди загалом хотілося б. Бо «Оскар» – це гарна штука. Я розумію недосяжність цієї мрії. Але вірю, що українське кіно як кращий іноземний фільм англійською може зайти.
