Що робити, коли чоловік пішов захищати Україну, а ти лишилася сама чи з дітьми? На це питання, кожна сама для себе, майже півтори року відповідають сотні тисяч українок. Одна з них – акторка Вікторія Білан-Ращук, яку вже восени можна буде побачити в серіалі «Голова» (Новий канал). Її чоловік, Володимир Ращук, який, до речі, теж виконав роль у тому ж серіалі, з перших днів повномасштабної війни – на передовій. Тож жінка поділилася власним досвідом, як долає стрес:
– Є органічні засоби побороти тривожність, а є штучні. Органічний, наприклад, це наявність зв’язку. Тобі поставили в переписці «плюсик» зранку чи ввечері, ти знаєш, що чоловік живий. І видихаєш. А штучні – це те, що я сама створюю, аби не впадати у відчай і не опускати руки. Ось кілька способів, які допомагають мені:
1. Завантажте себе роботою
Не потрібно робити щось, від чого ви впадете без сил. Йдеться про роботу, яка приноситиме вам задоволення й перемикатиме увагу. Це дуже важливо! Перші півроку повномасштабної війни мені було дуже складно це робити, адже ти щохвилини чекаєш дзвінка чи повідомлення від чоловіка. Зараз, оскільки минуло вже чимало часу, та й професія повертається, я зрозуміла, що не треба чекати, коли мене завантажать роботою. Я сама для себе все влаштовую! Наразі от створила акторську школу, набираю туди людей, планую творчі заняття.
2. Згадайте про мрії та цілі
Це допомагає, насправді, не лише жінці, а й чоловіку. Згадайте всі спільні плани, які ви мали раніше. Буквально випишіть на листочок, як це зробила я, і помаленьку втілюйте. За будь-якої можливості сповіщайте чоловіку хороші новини: що ви встигли зробити, що ще в планах… Ми з Володимиром, наприклад, завжди мріяли про будинок. До війни уклали договір на його будівництво й проплатили кошти, але не встигли розпочати роботи. Тож я зараз за це взялася. Коли він чує від мене, як просувається процес, то дуже радіє. Каже: «Яка ти молодець! І те вже зробила, і те. А пам’ятаєш, ми ще хотіли ось те?» Тож я зрозуміла: хоч як би мені було важко охопити весь фронт робіт, я буду це робити! Бо це заряджає, тримає в тонусі і його, і мене.
3. Візуалізуйте
Мене цей спосіб рятував у найтяжчі перші місяці повномасштабної війни, коли Володя був у дуже небезпечних вогневих точках. Я інтуїтивно відчувала, що в нього складні бої й небезпека, тому боялася й нервувала. Були моменти, коли все всередині стискалося, ставало складно говорити та навіть дихати. Тоді я намагалася уявляти «картинки навпаки». Тобто: він повертається, ми зустрічаємось, ідемо в кав’ярню чи кіно, сміємось. Я навмисно прокручувала все це в голові.
4. Моліться
Я справді вірю в це. Вдома маю цілий іконостас. А ще в мене завжди пахне свічками та ладаном. Володя, до речі, не раз зізнавався, що відчував, як його рятувала моя молитва та світлі думки. Щиро вірю, що ця енергія, яку я намагаюся йому передати, доходить і допомагає йому.
