Аби якнайшвидше адаптуватися у момент ключових змін, треба обрати між силою та приреченістю. У програмі “Ранок Вдома” на каналі “Дім” із ведучими Іриною Хоменко і Костянтином Октябрським психолог Антон Семенов пояснив, як поводитися дружині та рідним чоловіка, якого мобілізують.
Психолог Антон Семенов зауважує: кожна родина має заздалегідь готуватися морально до того, що мобілізація – це нормальний процес у країні, де йде війна:
“Треба визначитися, як ви до цього ставитеся і що ви при цьому робите. Якщо ви ставитеся до цього негативно, то це ваш вибір. У такому разі не складно спрогнозувати наслідки. Від того, як ми ставимося до ситуації, залежать наші подальші дії та результати”.
Під час великих змін, люди, як правило, обирають для себе ключову поведінку: силу, безсилля, адаптацію або приреченість.
“Якщо жінка морально готова до того, що чоловік іде у військо – вона повинна визначитися, як ставитися до нього. Як до жертви, яка потребує жалю, чи як до людини, яка справляється, яка потребує допомоги та підтримки? Ми або жаліємо, або справляємося. Це ключове ставлення. Ставлення як до жертви щодо себе та свого чоловіка – знесилює. Якщо ми говоримо про психосоціальні наслідки, то варто сказати, що це недобрий вибір. Краще адаптуватись і допомагати одне одному. Бо жаль і звинувачення ніяк не допоможуть”.
Якщо ж чоловік вирішив піти на фронт, а дружина категорично проти цього, психолог радить згадати про повагу і довіру, які є у кожних стосунках. Слід поважати вибір свого партнера.
“Звісно, важливо визнавати, що всім важко. Бо насправді те, що раніше робили вдвох, тепер жінка робитиме сама. Звісно, що їй буде важко. До цього теж треба ставитися з повагою, визнавати та допомагати, наскільки це можливо”.
Запитали ведучі програми “Ранок Вдома” експерта і про те, як має поводитися дружина після того, як вона прийняла той факт, що чоловіка мобілізують.
“Треба прийняти той факт, що кожен буде справлятися сам із задачами, які раніше могли розв`язувати спільно. Тут дуже важливо передати справи. Це моральна готовність. Бо тепер, ті, хто залишився в тилу, повинні справлятися і за себе, і за того, хто пішов. Тому що той, хто пішов, тепер теж справляється за всіх інших. У кожного свої обов`язки та справи. Якщо ми говоримо про тих, хто залишається в тилу, то їм доводиться перебрати на себе багато справ. Треба все проговорити, прописати та продумати, щоб не було такого, що людині на фронті чи на полігоні телефонують і питають – що робити зі зламаним краном або де у нас електричний щиток?”
