Деменцію – тобто проблеми з пам’яттю, мисленням, мовленням, повсякденними справами тощо – має понад 55 мільйонів людей у світі. Найбільш медійний приклад зараз – Брюс Уілліс. Наразі актор уже не може говорити, читати й самостійно пересуватись.
Загалом, за прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2030 року кількість випадків деменції зросте до 82 мільйонів, а до 2050 року — до 152 мільйонів. Існує прогноз, що кожен третій мешканець планети або сам матиме деменцію, або доглядатиме за кимось із рідним у такому стані.
У 60-70% випадків деменцію спричиняє хвороба Альцгеймера. В Україні орієнтовна кількість людей з деменцією оцінюється в півмільйона людей.
Згідно з даними Міжнародної асоціації Альцгеймера, недодіагностика деменції у світі становить близько 75% — 41 млн людей. Водночас, прогнозований рівень недостатньої діагностики деменції в Україні може становити до 94%.
У вересні – Всесвітньому місяці обізнаності про хворобу Альцгеймера. Тому LB.ua поговорив з неврологинею універсальної клініки «Оберіг» та мережі медичних коворкінгів «Кабімед» Анастасією Гончар про те, як розпізнати хворобу Альцгеймера, чому виникає і як уповільнити перебіг.
Що таке хвороба Альцгеймера
Хвороба Альцгеймера — одна з найпоширеніших форм деменції, синдрому, що відображає патологічний процес старіння мозку. Він спричиняє зміни у пам’яті, мисленні, мовленні, поведінці, а на пізніших етапах – і у навичках самообслуговування, регуляції сну, харчування та всіх інших аспектах життя людини.
«З віком мозок старіє, певний рівень цього старіння є нормальним, – розповідає Анастасія Гончар. – Наприклад, з часом ми можемо дещо повільніше пригадувати події чи іноді забувати дрібниці. Проте важливо відрізнити звичайне вікове забування від порушень пам’яті, спричинених деменцією або хворобою Альцгеймера»
Ключова різниця — в обсязі та глибині порушень. Нормальним є забути, куди поклав ключі, а згодом знайти їх. Але патологічним вважається, коли людина забуває ім’я власної дитини, щойно обговорену тему, день тижня чи навіть власну дату народження. І саме таке забування є невластивим для нормального старіння.
Що відбувається в мозку людини при хворобі Альцгеймера
Найпоширеніше пояснення розвитку хвороби полягає в тому, що в мозку накопичується надлишок особливого білка β-амілоїду, який утворює відкладення між клітинами. Усередині самих нервових клітин з’являються клубки з іншого білка — тау, який у зміненому стані втрачає свою нормальну функцію. Разом ці процеси порушують роботу мозку і призводять до загибелі клітин.
За словами неврологині, в подальшому таке накопичення білків призводить до атрофії нейронів і зменшення об’єму мозку.
«На сканах МРТ це добре видно: мозок може виглядати “як сир” із численними порожнинами, бо його тканина стає дуже стоншеною», — додає Гончар.
В типових випадках нейбільше патологічних білків відкладаються у скроневих долях, зокрема в зоні гіпокампа, який відповідає за формування і збереження пам’яті. Саме тому перші симптоми хвороби Альцгеймера найчастіше пов’язані з цим.
У якому віці розвивається хвороба
«Хвороба Альцгеймера може початися й у відносно молодому віці — до 65 років. Це так званий ранній початок, який спостерігається приблизно у 5–10% випадків. Вкрай рідко симптоми виникають у 40-річному віці — таких випадків лише 0,1–0,5%. Зазвичай ранній початок пов’язаний із генетично визначеними формами захворювання», — каже Анастасія.
Клінічна картина в молодшому віці часто відрізняється від класичної. На перший план можуть виходити не порушення пам’яті, а незвична поведінка, мовні розлади чи проблеми з орієнтацією у просторі. Такі зміни нерідко трактуються інакше — як депресія, криза середнього віку чи інші психологічні труднощі. Через це правильний діагноз інколи відтерміновується на кілька років.
Чи можуть прояви хвороби Альцгеймера виглядати по-різному у різних людей
Так. За словами Гончар, саме ця мінливість і ускладнює діагностику. У частини пацієнтів хвороба починається з класичних симптомів — порушення короткочасної пам’яті. Людина забуває, куди поклала речі, не може пригадати щойно сказані фрази, тему розмови чи навіть імена близьких. Тобто йдеться про забування подій, що відбуваються «тут і тепер». Також людина може втрачати розуміння значення окремих слів або мати труднощі з правильним висловленням думок.
В інших випадках перші прояви пов’язані із зорово-просторовими порушеннями: людині стає складніше орієнтуватися у просторі, може заблукати у знайомому районі, не знайти дорогу додому, розгубитися в місті чи не пригадати, де саме розташований магазин, у який вона ходила роками. Такі сигнали не слід ігнорувати.
Іноді хвороба Альцгеймера може маскуватися під депресію, проявляючись апатією, байдужістю до оточення та зниженням мотивації.
Анастасія Гончар Фото: надано Анастасією Гончар
Чи справді краща освіта якось “рятує”?
«За теорією когнітивного резерву, у людей із вищим рівнем освіти прояви хвороби Альцгеймера можуть довше залишатися непомітними. Їхня мозкова активність дозволяє “маскувати” симптоми, тому хвороба в таких випадках починається більш тонко. Наприклад, це може виглядати як збіднення словникового запасу, втрата здатності до багатозадачності чи труднощі з плануванням — навіть звичайного календаря або власних справ», — пояснює неврологиня.
Когнітивний резерв дає змогу відтермінувати початок проявів хвороби на кілька років. Саме тому вважається, що важливим чинником профілактики Альцгеймера і деменції загалом є вищий рівень освіти. Постійне навчання, здобуття нових знань, розвиток навичок чи наукових ступенів — усе це допомагає зміцнити мозок і захистити його від передчасного виснаження.
«Разом із тим є низка чинників, які можуть «підсвітити» або замаскувати перебіг хвороби. Це насамперед судинні захворювання, депресія, діабет і навіть розлади слуху. Саме тому надзвичайно важливо вчасно діагностувати та лікувати ці стани», — каже Анастасія.
А є щось, що допоможе профілактувати хворобу Альцгеймера?
«Коли я ще навчалася в університеті, таким пацієнтам радили розв’язувати судоку, кросворди, грати в шахи чи інші когнітивні ігри, вивчати мови – пригадує Гончар. – Ефективність цих вправ не надто висока, проте як спосіб зайняти людину й стимулювати мислення — добра порада. До того ж, спільні заняття допомагають проводити час разом і відчувати підтримку».
У 2024 році в авторитетному науковому журналі The Lancet була опублікована стаття, яка справила фурор серед лікарів та науковців. У ній описані 14 факторів, що можуть знизити ризик розвитку деменції майже на 40%: «Цю тему обговорюють на кожній медичній конференції, особливо неврологи, і більшість із нас знає ці фактори напам’ять. Я завжди розповідаю про них своїм пацієнтам», — каже лікарка.
Літні чоловіки грають у шахи в парку у Франкфурті-на-Майні, 9 квітня 2017 року / Фото: EPA/UPG
Серед цих факторів:
зловживання алкоголем
куріння
діабет
ожиріння
високий тиск
забруднення повітря
ушкодження мозку
фізична неактивність
депресія
соціальна ізоляція
втрата слуху
низький рівень освіти
високий рівень холестерину після 40 років
втрата зору
Більшість цих факторів можна усунути, наприклад, вчасно діагностувати діабет чи гіпертонію та приймати відповідні ліки, дбати про фізичну активність, бути соціально активним – брати участь в сімейних подіях чи зібраннях ОСББ, книжковому клубі чи навіть грати шахмат в парку Шевченка, як це полюбляють деякі активні містяни.
Зниження слуху обов’язково потрібно коригувати слуховим апаратом: «Це, на перший погляд, неочевидно, але існує зв’язок. Людина, яка погано чує, менше спілкується, стає більш замкненою, проводить більше часу вдома, рухається менше — і такий ланцюжок змін негативно позначається на когнітивних функціях», — говорить Анастасія.
Як лікар встановлює діагноз хвороби Альцгеймера
«Першим кроком може бути консультація сімейного лікаря. Якщо виникає потреба у глибшому обстеженні, він направить пацієнта до невролога чи психіатра для уточнення діагнозу», — говорить Гончар.
І пояснює, що насамперед діагностика базується на клінічній оцінці стану пацієнта. Тепер і сімейні лікарі в Україні можуть провести скринінгові тести на когнітивні порушення — від простіших до більш складних. Якщо пацієнт скаржиться на проблеми з пам’яттю, мисленням, мовленням чи поведінкою, лікар (сімейний, невролог або психіатр) повинен запідозрити деменцію і провести низку специфічних діагностичних тестів.
Наступним етапом є виключення інших можливих причин подібних симптомів. Для цього можуть призначати аналізи крові та інструментальні дослідження. Хоча вони не завжди є обов’язковими в типових випадках, але часто рекомендуються міжнародними протоколами для уточнення діагнозу. Серед таких методів — магнітно-резонансна томографія (МРТ), що дозволяє оцінити структуру мозку та ПЕТ (позитронно-емісійна томографія), яка показує зони накопичення амілоїду.
Дуже важливим є врахування супутніх захворювань, які можуть впливати на когнітивні функції. Це допомагає зрозуміти, чи йдеться саме про деменцію за типом Альцгеймера, чи про змішану або іншу форми.
Є дослідження, які свідчать про те, що діагностувати хворобу Альцгеймера можна за аналізом крові. У світі активно розробляються так звані біомаркери, які дозволяють виявити патологічні зміни в мозку на ранніх етапах. «В Україні такі тести рутинно поки не застосовують. Вони доступні лише в рамках наукових досліджень у спеціалізованих інститутах. Проте впровадження біомаркерів у широку клінічну практику значно полегшить життя пацієнтів та лікарів, адже дозволить швидше та точніше встановлювати діагноз», — каже Анастасія.
За словами лікарки, у практиці неврологів використовується також аналіз ліквору, тобто спинномозкової рідини. Для цього проводять люмбальну пункцію і так визначають рівень та співвідношення патологічних білків.
«Проте, на жаль, ані ці аналізи, ані біомаркери крові поки що рутинно не застосовують в Україні», — додає вона.
Лікування та підтримка людей із хворобою Альцгеймера
За словами Анастасії, існують певні симптоматичні ліки, які може призначити лікар. Вони не вилікують хворобу, але допоможть полегшити її прояви та покращити якість життя пацієнта.
Сучасна медицина вже розробила й так звані таргетні препарати. Наприклад, антиамілоїдні ліки здатні «очищувати» мозок, видаляючи надлишковий білок. Водночас такі засоби залишаються надзвичайно дорогими й наразі застосовуються обмежено — переважно у США та здебільшого в рамках наукових досліджень.
Лікарка розповідає, що у рутинній клінічній практиці вони поки що майже не використовуються, а в Україні ці препарати не зареєстровані: «Та сама поява таких ліків є важливим сигналом: наука не стоїть на місці. Адже за даними ВООЗ, нині у світі живе понад 50 мільйонів людей із деменцією, і за прогнозами ця цифра до 2050 року може зрости утричі. Це становить колосальний виклик для систем охорони здоров’я й економік усіх країн, включно з Україною».
Не менш важливу за ліки роль для пацієнтів з хворобою Альцгеймера відіграє підтримка з боку родини та доглядальників. Адже хвороба прогресує: є рання, помірна і пізня стадії, які проявляються по-різному. З часом людина поступово втрачає здатність до самообслуговування. На пізніх етапах не може самостійно розчесатися, одягтися чи навіть поїсти.
«Допомагати таким людям потрібно комплексно. Важливо не лише інформувати родичів і доглядальників про перебіг хвороби, а й підтримувати їх морально. Адже є дані, що ті, хто доглядає за людьми з хворобою Альцгеймера, частіше страждають від депресії та тривоги й навіть самі потрапляють у групу ризику розвитку деменції. В одному досліджені доглядальники мали в 6 разів вищий ризик деменції порівняно із популяцією. Постійне спостереження за тим, як змінюється рідна людина, впливає на психіку не менше, ніж на фізичний стан», — говорить Гончар.
Також вона додає, що у тяжких випадках може бути доцільним догляд у спеціалізованих закладах чи центрах. Водночас на всіх етапах важливо зберігати соціалізацію: прогулянки, спілкування з друзями, фізична активність допомагають сповільнити прогресування симптомів. Корисними можуть бути домашні тварини — наприклад, вигулювання собаки чи догляд за котом.
Люди з такими розладами особливо потребують стабільності. Зміна середовища, звичних умов життя чи навіть доглядальника може спричинити регрес, посилити порушення поведінки або й викликати психоз.
Також важливо давати людині з деменцією посильні завдання. Дослідження показали, що пацієнти, за яких усе робили доглядальники, деградували швидше, ніж ті, кому залишали хоча б частину обов’язків: самостійно одягатися, дотримуватися розкладу, приймати ліки. Будь-яка розумова активність та маленькі щоденні завдання підтримують когнітивні функції й відтерміновують прогресію хвороби. Тому родичам рекомендують залучати рідних до простих справ: скласти список покупок, сходити в магазин, виконати невелике домашнє завдання. Так, можуть бути помилки, не все буде так, як раніше, але ці кроки дозволяють людині відчувати себе потрібною й водночас тренують її мозок.
Віта Корнієнко, журналістка, LB.ua