Українці разом із більшістю європейських країн святкують Різдво 25 грудня. Раніше багато спільнот мали традицію відзначати Різдво двічі, але тепер святковий день об’єднує майже всіх — окрім українських грузинів, які зберігають традицію святкувати два рази: 25 грудня та 7 січня.
Різдвяні традиції різних народів мають багато спільного, зокрема святкування в колі близьких та рідних, а також обмін подарунками.
А які саме подарунки дарують, що бажають та які страви готують на Різдво представники національних спільнот в Україні — розповідає Ірина Миколайчук.
Українські болгари та гагаузи
Українські болгари та гагаузи мешкають у селах та містах Одеської області.
Деякі їхні традиції схожі між собою, але мають різне значення. До прикладу болгари подають на різдвяний стіл кутю із пшеничної каші, меду та горіхів як символ достатку та довголіття.
У гагаузів кутя на столі свідчить про зв’язок Різдва з поминанням померлих, адже вважається, що в цей день померлі відвідують свої домівки.
Сімʼї українських болгар уже ввечері 24 грудня збираються за святковим столом, який обов’язково має бути накритий на чотири кути — це символічне місце для духів предків.
На святковий стіл обовʼязково ставлять “боговицю” — великий обрядовий круглий хліб, прикрашений зверху фігурками у формі копиці сіна, худоби, будинку та сохи.
Під час застілля хліб ламають так, щоб кожному дістався шматок із частиною цих символів добробуту. Головні після куті страви: “сармі” (голубці), “пелніні чушки” (пісний фарширований перець), “тиквенік” (листковий пиріг із гарбузом), печені боби та “ошаф” (узвар).
Гагаузи окрім куті готують переважно страви зі свинини — як символ достатку сімʼї та добробуту господарства.
Традиційно на різдвяному столі буде “пача” — холодець із домашньої птиці (курки або качки) та “гьозлеме” — пиріжки з бринзою, які випікають із залишків дріжджового тіста після закладки в піч основної маси домашнього хліба.
Багато болгар у різдвяну ніч або 25 грудня вранці йдуть до церкви, щоб відзначити народження Ісуса Христа.
Діти та молодь ідуть до сусідів, родичів та друзів співати колядки з побажаннями процвітання та щастя й за це отримують подарунки.
Гагаузи Одещини також співають колядки й вже напередодні Різдва святково вбрані починають ходити в гості.
До Kolada gezmää, або Koladeli молодь готується заздалегідь протягом Різдвяного посту.
Колядок вчить зазвичай старший чоловік, який потім під час колядування виконує роль “царя” (ред. ţar). Голову “царя” прикрашали обручі, що нагадують корону.
Гагаузи заздалегідь до свята печуть калачі, щоб зустрічати та обдаровувати колядників.
Українські угорці та румуни
Для спільноти угорців та румунів, що компактно мешкають в Україні переважно в Закарпатській та Чернівецькій областях, Різдво — це також привід обʼєднати великі родини за сімейним столом.
У румунів святковий період триває майже два тижні між Різдвом і до дня Святого Іоана 7 січня, його так і називають — 12 святкових днів.
Традиційний спів різдвяних колядок, “Коліндат”, діти та молодь починають вже 24 грудня. Святкові бажання дітей виконає Moş Crăciun, або “Батько-Різдво” — дідусь, який на санях привезе всім подарунки.
Прикрашають оселю та ставлять ялинку, а за різдвяним столом із частуваннями збираються кілька поколінь сімей та друзів.
За традицією господиня має спекти калач, який кладуть у центр столу на рушник під який ставлять найкраще сіно, скошене та висушене спеціально до свята. Також замішують тісто на калачі, що їх будуть роздавати колядникам.
У румунів Буковини та Закарпаття різдвяні страви схожі між собою. Традиційною стравою є “сармале”: вона готується з мʼяса, рису та овочів, загорнутих у виноградне чи капустяне листя.
Румуни Закарпаття готують схожу страву — “галуште”: з додаванням кукурудзяної крупи, шматочками шовдаря (ред. копчена свинина) та загортають у квашену капусту. Також на стіл подають “рєчітурь”, або “тівтірь” — румунський національний холодець.
Українські угорці прикрашають ялинку 24 грудня та відвідують церковну службу, а 25 вранці діти знайдуть під ялинками подарунки від маленького Ісусика. В будинку традиційно запалюють свічки та спеціальні світильники й збираються за великим сімейним колом.
Співають різдвяні пісні (Karácsonyi ének) та подають на стіл традиційну страву — запеченого коропа.
Також запікають м’ясні рулети (Sonkatekercs), які фарширують сиром, зеленню та спеціями.
На десерт традиційний угорський різдвяний пудинг, медове печиво та крученик — рулет із маком, горіхами або марципаном.
Роми
Зараз в Україні живуть близько 15 ромських етногруп, а різдвяні традиції українських ромів залежать від регіону проживання.
Святкують переважно за новим календарем 25 грудня, але є родини, в яких святковим днем залишається 7 січня. Спільними для всіх традиціями є святкування у родинному колі, де застілля починають зі слів вдячності за минулий рік і побажання прожити наступний рік у добробуті.
Святкують пишно та голосно, аж до ранку, співають колядки та дарують подарунки.
Для ромів Закарпаття під час Різдва важливою традицією є відвідування найстаршого родича. На святковий стіл не ставлять окремих тарілок, а викладають їжу на одне велике блюдо, з якого кожен самостійно пригощається.
Роми Полтавщини та Дніпропетровщини сідають за святковий стіл із першою вечірньою зіркою, а на столі обовʼязково мають бути 12 пісних страв, адже багато з них дотримуються посту. Також запікають індика зі спеціями та прянощами.
Для ромів Львівщини Різдво — одне з головних днів у році. Звичаї схожі з українськими: сімʼї готують на Святвечір 12 пісних страв, збираються родинним колом.
У деяких ромських сімей є традиція відвідувати могили померлих родичів як символ звʼязку з предками. Давньою та важливою традицією для ромів центру та сходу України є водіння коня до хати.
Вважають, якщо коня завести до власного покою, нагодувати наїдками з різдвяного столу та побажати усім присутнім щедрих свят — тоді удача пануватиме у цьому домі весь рік. На стіл подають “пироги́” (ред. польська страва, аналог українських вареників), голубці та кутю.
Українські німці
Німці мешкають у багатьох регіонах України зокрема в Одеській, Волинській, Донецькій, Чернівецькій, Львівській та Закарпатській областях. Спільнота німців в Україні починає готуватись до Різдва за чотири тижні.
Цей період називають Адвентом і найвідомішим з його традицій є адвент-календар, який роблять для дітей — це календар зворотного відліку, який починається 1 грудня й щодня у віконечку календаря діти дістають маленькі подаруночки.
Також роблять традиційний “віночок Адвенту” з ялинкових гілок та чотирма свічками, які запалюють по одній на тиждень до самого Різдва. Майже в кожному домі встановлюють шопку (Krippe) —інсталяцію, що зображає вифлеємську стайню, в ніч Різдва Христового.
У Святвечір йдуть до церкви, потім збираються родинним колом та обмінюються подарунками біля ялинки.
На різдвяний стіл подають запеченого коропа, гуску або качку з яблуками, також кислу капусту, пюре з квасолі та оселедця. На десерт традиційний “штолен” — кекс із дріжджового тіста з родзинками, цукатами, а також випікають “плетцхен” — пісочне або імбирне печиво.
Українські грузини
Національна спільнота грузинів мешкає здебільшого в південно-східних регіонах України. Різдво в Грузії називають Шоба та відзначають із 6 на 7 січня.
Традиційною прикрасою є “чічілакі” — ялинка, що виготовляється з дерева мʼяких порід, верхню частину якого нарізають на тонкі довгі смужки, створюючи “пухнасте дерево”, та прикрашають його фруктами, горіхами й червоними ягодами. На вікнах будинків ставлять свічки як символ божественного світла.
В гості запрошують “меквле” — гостя, який першим переступить поріг дому, саме він за легендою приносить у дім добробут, щастя та процвітання на весь рік. Тому першого гостя обирають дуже ретельно і частують з усією гостинністю.
На різдвяний стіл подають хачапурі з сиром або мʼясом, “сациві” — м’ясо птиці, мариноване у спеціях в горіховому соусі та “пхалі” — різноманітні овочеві рулети.
Також випікають різдвяні пиріжки-гвезелі з начинкою із сиру та варених яєць. На десерт солодкі пироги — “када” та чурчхела.
Ірина Миколайчук, Суспільне Культура
Головне зображення: Різдвяний вінок, Німеччина, листівка. Суспільне надбання
