Кожен з нас, слідкуючи за європейським футболом, бодай раз задумувався, чому в різних лігах грає стільки команд із назвою «Динамо». Для тих, хто вже трішки цікавився історією питання, відповідь доволі очевидна – спадщина СРСР та соціалістичного табору, проте не всі «Динамо» були названі за цим принципом. Тож, розберімося, хто придумав це слово та як воно потрапило у спорт.
Арістотель, Подерв’янський, Сіменс та інші амбасадори «Динамо»
Якщо раптом хтось із вас згадав класика Леся Подерв’янського із його вічним «Рух життя або Динамо», то ви недалекі від правди. На самому початку слово δύναμις («динаміс») означало силу та потужність. Але з часом термін взяли в оборот філософи й почали нанизувати на нього різні сенси. Наприклад Арістотель вкладав у термін динаміс – можливість. Тобто усе, що може бути та може статися. Структуру світу визначає певна множина можливостей – динаміс.
Залишалося б це слівце лише у філософських трактатах, якби не промислова революція ХІХ ст. У 1867 році німець Вернер Фон Сіменс представив публіці свій генератор постійного струму. Подібні винаходи були й до нього, але Сіменс не лише продемонстрував, але й запатентував та навчився вдало використовувати. А ще дав назву «dynamo-elektrische Maschine». Siemens і досі є одним з лідерів електротехніки та енергетичного обладнання у світі.
Динамо-машина
Паралельно над своїм винаходом працював ще один геніальний, як зараз сказали б, візіонер та бізнесмен Альфред Нобель, що досліджував нітрогліцерин. Речовини-поглиначі, просочені нітрогліцерином, отримали назву «динаміти» (dynamite) та принесли шведу світову славу та гроші.
Динаміт від Нобеля
В роки Другої Світової війни відбулася «Операція Динамо» – евакуація сил союзників під Дюнкерком. Операцією керував адмірал Бертран Ремсі, якого відізвали із пенсії з початком війни. Він та його підлеглі працювали в приміщенні у серед скель Дувра, де колись знаходилась динамо-машина, тому одна із наймасштабніших евакуаційних операцій в історії отримала назву «Динамо».
Британська військова техніка під Дюнкерком
Британський прем’єр Черчіль очікував, що вдасться врятувати 23-30 тис солдатів, але всього було перевезено на територію Британії із Франції близько 338 тисяч військових.
Назву придумав український селянин, що зробив кар’єру чекіста
Гаразд, а який зв’язок зі спортом? Як би нам того не хотілося, але на якийсь час доведеться перенестись у Москву, адже у 1913 році тут було перейменовано завод «Центральної електричної спілки» у «Динамо». На цьому заводі працював уродженець Черкащини Леонід Недоля (справжнє ім’я Гончаренко Лук’ян Володимирович), син пічника.
Спочатку він був пастухом, а згодом освоїв професію токаря. Недоля з 13 років трудився на московських підприємствах, де й пройнявся ідеями більшовизму. У 1915 році його навіть відправили до Сибіру за революційну діяльність. У 1917-му Леонід сформував із колег підрозділ добровольців, який приєднався до Червоної Армії.
Леонід Недоля-Гончаренко
Очевидно, черкасець добре виконував свої обов’язки, якщо це можна так назвати, адже потрапив до ВПУ – спецслужби при НКВС. Там в нього прокинувся літературний талант, чекіст навіть організував сатиричний журнал із претензійною назвою «Крисодав». Проактивний Леонід Недоля дослужився до посади начальника політсекретаріату ДПУ Московського округу.
У 1923-му році уродженець села Цісарська Слобода (нині просто Слобода) Черкаського району взяв участь у засіданні, де визначалася назва майбутнього спортивного товариства правоохоронних органів. Саме Недоля запропонував обрати звучне слово «Динамо», пам’ятаючи свій завод. Неймінг був прийнятий, адже інші варіанти звучали так собі: «Вимпел», «Стріла» і, звісно, «Чекіст».
Після цього по всьому СРСР почали з’являтися спортивні товариства із такою назвою, дійшовши й до радянської України. Але всі вони неодмінно зберігали зв’язок з органами внутрішніх справ та безпеки. Українське товариство «Динамо» було створене в Харкові. У Києві пролетарське спортивне товариство «Динамо» було утворене 13 травня 1927 року.
Цікаво, що у 2014 році відомий поет Сергій Жадан видав поетичну збірку «Динамо Харків».
Харківське «Динамо», 1926 рік
Набагато менш талановитим був Леонід Недоля, який попри те, що придумав назву «Динамо» і непогано почувався у Москві, все ж повернувся до батьківщини, а з 1928 році навіть почав писати художні твори українською. Його друкували у «Новій ґенерації» – журналі українських футуристів, який очолював відомий поет Михайль Семенко.
Недоля там опублікував свою єдину п’єсу «Хороба». У протоколі допиту Олексія Полторацького, теж українсько-радянського письменника, знаходимо таку характеристику Недолі: «Літературно із себе нічого не представляв, був приятелем Семенка та Шкурупія, брав участь у Вітчизняній війні»
Зрештою, Недоля брав участь у розгромі «Нової ґенерації», тому його роль там більш-менш зрозуміла. Ґео Шкурупій був заарештований за сфабрикованими звинуваченнями у 1934 році, а розстріляний у 1937-му. Семенка арештували у 1937-му у квітні, а розстріляли того ж року в жовтні.
Пролетарський критик Іван Кириленко схарактеризував п’єсу Недолі «Хороба» цілком в дусі того часу: «автор припустився багатьох помилок з національного питання». Якщо почитати твір, то там дійсно розкривається тема українізації та можна зустріти слова на кшталт «кацап». Чекіст прийняв усі зауваження та далі служив державі у Хабаровську та Китаї.
П’єса «Хороба» в журналі «Нова́ ґенера́ція»
Доля цього чоловіка була досить авантюрною, але відповідала духу часу, коли на будь-яку посаду можна було потрапити, якщо ти маєш довіру влади. Він був директором Одеського оперного театру, комендантом генерального консульства в Шанхаї (із Піднебесної в нього теж залишилося кілька книг спогадів), директором Апрєлєвського заводу грамплатівок.
У 1937 році Недоля дізнався, що його планують виключити з партії, а хто, як не чекіст, розумів, чим все може обернутися. Період із 1937-го по 1941-й провів у бігах, ховався навіть у рідному селі. З початком радянсько-німецької війни пішов добровольцем, служив спецкором радянських газет.
В останні роки життя був директором Музею історії Корсунь-Шевченківської битви.
У світі понад 80 клубів із назвою «Динамо». Більшість у Східній Європі, але є винятки
На сьогодні важко порахувати усі клуби «Динамо» у світі, адже хтось змінив назву, а хтось перестав виступати на професійному рівні. За даними порталу Transfermarkt.com, таких клубів 85. Більшість, звісно, у Східній Європі, адже після Другої Світової спортивні товариства із такою назвою почали з’являтися у всіх країнах соціалістичного табору.
У СРСР назву «Динамо» отримували клуби однойменного спортивного товариства у всіх республіках. Хоча були й цікаві випадки. Наприклад, у 1947 році «Динамо» було засноване у Вільнюсі, але із 1962 року і по сьогоднішній день має назву «Жальгіріс».
В різних країнах, що перебували під впливом СРСР, почали з’являтися власні товариства під опікою органів правопорядку та спецслужб, що мали однакову назву. Дрезденським «Динамо» опікувалося Міністерство державної безпеки, клуб був найпопулярнішим у Східній Німеччині.
Майбутній володар «Золотого м’яча» Матіас Заммер у складі дрезденського «Динамо»
Міністерство внутрішніх справ Румунії у 1948 році заснувало «Динамо» Бухарест. У 1950-му під час правління комуністичного режиму Енвера Ходжі в Албанії їхнє МВС заснувало «Динамо» Тірана. Команда із Ческе-Будейовіце теж стала «Динамо» після встановлення комуністичного режиму у 1953 році.
Нерідко в різних країнах намагалися позбутися неприємного шлейфу, який несе ця назва, але багато де вона вже закорінилася на рівні традицій і зовсім не асоціюється із соціалістичною міліцією чи спецслужбами. Наприклад, берлінське «Динамо» було утворено під патронатом Штазі – східнонімецької спецслужби. В 1990-х воно ухвалило перейменування у ФК «Берлін», але згодом повернули історичну назву.
У 1992 році у Загребі місцеве «Динамо» теж повернуло собі історичку назву «ХАСК-Граджянскі». В результаті злиття цих клубів, а також «Конкордії», компартія у 1945 році створила й «Динамо». У 1993-му, щоб більше підкреслити відхід від комунізму, назва була змінена на «Кроація». Але у 2000-му під тиском вболівальників знову повернули «Динамо».
«Кроація» в ЛЧ 1998/1999
Бувають і цікаві варіації. Наприклад, «Динамо» Х’юстон із МЛС було утворене після переїзду із Сан-Хосе, де команда називалась «Ертвейкс» («Землетруси»). В Х’юстоні команда спочатку отримала ім’я «Х’юстон 1836», за роком заснування міста. Проте ядро вболівальників становили латиноамериканці, а їм ця дата нагадувала про закінчення війни між Мексикою та Техасом, коли останній став частиною США. Всіх влаштувала назва «Динамо» – на честь енергетичної промисловості міста.
Також є колоритні «Дайнамоз» у Зімбабве, «Павер Дайнамос» в Замбії, а, напевно, найекзотичніше «Динамо» знаходиться на Сейшелах.
Northern Dynamo F.C на Сейшелах
Барановський Сергій, TRIBUNA.COM
