Повномасштабна війна змінила життя кожного українця. З 24 лютого ми всі працюємо, допомагаємо, волонтеримо заради однієї великої мети – скорішої перемоги України над ворогом. Винятком не є і українські актори. Зірки детективного серіалу «Водна поліція», нові серії якого зараз виходять на телеканалі СТБ, – Роман Муленко, Артур Шурипа та Марго Баласанян – розповіли, чим займались з першого дня російського вторгнення, а також про творчість під час війни.
Роман Муленко
Починаючи з 17 березня минулого року, ми започаткували «Київський Культурний Фронт». Це об’єднання музикантів та акторів, головною метою якого було грати для наших захисників. У військових частинах, для лікарів, у шпиталях, для іноземних журналістів, для волонтерів і для цивільних. Мета – зібрати кошти на потреби наших друзів військових. За рік повномасштабного вторгнення ми зібрали близько 150 тисяч гривень. Після звільнення Київщини їздив з іноземними журналістами по області, фіксували злочини російської армії. Згодом фокус змістився на концерти. Подорожували по всій Україні, збирали кошти переважно для ЗСУ. Влітку мені запропонували участь у виставі в театрі «Золоті ворота», яку ставила литовська режисерка Андра Каваліускайте. По сьогоднішній день займаюсь благодійними концертами та граю в театрі.
Артур Шурипа
Повномасштабне вторгнення я зустрів у Києві. Саме 24-го числа у мене починалось тонування військового проєкту для телеканалу ICTV, але не війна…. Зранку телефонним дзвінком розбудив друг і сказав: «Бро, все почалось, все як ти казав, давай щось думати».
Ми швидко зібрались з друзями, вони відвозили своїх дружин до батьків. Я теж захотів відвезти, але дружини в мене тоді не було, тому до батьків я відвіз парфуми. На той час вони мені здавались найдорожчим, що у мене було. Я не міг уявити, як якиїсь рашист може пахнути, як я. Тому взяв парфуми, джгути і 30 літрів води. Місія виконана – жінки та парфуми були в безпеці.
На всякий випадок, до повномасштабного вторгнення у нас був план. Ми домовились бути з сім’єю разом. Найближчі люди знали адресу нашого сховища і могли приїздити до нас. Хтось справді приїхав, хтось не зміг, когось посилили в знайомих\друзів.
Через декілька днів я вирішив доєднатись до місцевого «Добробату». Охороняли об’єкти критичної інфраструктури, патрулювали трасу, плели сітки (тоді це робили усі – ми не були винятком).
Це допомагало не зійти з розуму та тримати свій внутрішній стрій.
Згодом після визволення Київської області неодноразово їздили до товаришів, які працювали на київському напрямку, привозили речі, сигарети тощо. Я дуже добре пам’ятаю перші дні звільнення Київської області, нашу реакцію на зруйновані будинки, дороги, школи та лікарні районних центрів. Це повна тиша в авто, шок, ненависть та злість на окупанта.
Паралельно впродовж року я допомагав родині. Займався сільським господарством.
Крім волонтерства та зборів, разом з друзями тренуємось на полігонах, займаємось спортом та багато знімаємо. Саме зараз, вирішили розвивати свій продакшн.
Марго Баласанян
Мій 2022 рік… Після зйомок я поїхала до Харкова, до своїх рідних. Тож війну зустріла там. Два тижні ми знаходитися у підвалі без електропостачання і гарячої води. Бомблячили постійно. Іноді було так гучно і так сильно трусило, що здавалося це останні хвилини життя. За два тижні ми поїхали на захід до Івано-Франківська. Спочатку нас прихистив до себе добрий друг мого батька, а потім католицька церква. Зараз я і досі тут живу. Багато місяців у мене була страшенна апатія. Мені дуже хотілося зрозуміти, що буде далі, але це було неможливо. Лише восени 2022 року я потихеньку почала вилазити зі свого панцира. Я створила свій ютуб-канал з аудіокнигами, медитаціями та мотиваціями. В першу чергу це допомагало триматися мені, але потім в мене почали з’являтися люди, які дякували мені за цю роботу. Тож зараз я дуже вдячна, що можу підтримувати інших у цей складний час. Також при церкві я поставила кілька вистав. Прем’єра останньої відбулась нещодавно. Завдяки цьому я знов відчула себе живою. Я дуже вдячна, що можу продовжувати творити. Бо творчість – це моє життя.
Я перестала щось планувати з того самого дня. Для себе я хочу лише того, чого завжди прагнула – творчості. Бо ніщо як творчість не дає мені відчувати себе живою та щасливою. Куди мене заведе моя стежка, я не знаю. Просто хочу і далі займатися тим, що мене надихає, і бути щасливою.
Дивіться нові серії детективного серіалу «Водна поліція» по буднях о 20:00 на СТБ.
