“Сайлент Гілл. Повернення” базується на шалено популярній відеогрі 2001 року для PS5 Silent Hill 2. Компанія Konami перезапустила її у жовтні 2024 року під схвальні відгуки критиків, продавши понад мільйон копій лише за перші чотири дні після релізу. Проте у цій історії, що невдовзі розгорнеться на великих екранах, закладено щось набагато фундаментальніше, ніж просто екранізація популярного ігрового світу.
Анна Джмелик розповідає, як знімалося кіноповернення культової горор-франшизи та які сенси заклав у проєкт режисер Крістоф Ганс — той самий, що зняв і перший фільм “Сайлент Гілл” 2006 року.
Техонологічний прогрес і запит аудиторії: повернення у Сайлент Гілл
“Сайлент Гілл. Повернення”, що стартує в кінотеатрах України 22 січня, — це сучасне переосмислення міфологічного сюжету про Орфея та Еврідіку: ми спостерігаємо за головним героєм Джеймсом, який спускається в потойбіччя моторошного містечка Сайлент Гілл, щоб повернути свою кохану Мері.
“Міф про Орфея — це історія поета, який вирушає в пекло за своєю нареченою, і це переважно те, що відбувається тут, — каже режисер Крістоф Ганс. — Це історія молодого художника Джеймса Сандерленда, який втратив кохану дружину і повертається в Сайлент Гілл, щоб знайти її, але згодом усвідомлює, що місто перетворилося на щось на кшталт пекла. Його власного пекла. Спускаючись крізь цей морок, щоб врятувати Мері, він також відкриє істину про самого себе”.
Сам затятий геймер, Ганс вважав Silent Hill 2 однією з найкращих відеоігор усіх часів. І коли нарешті збіглися технологічний прогрес та запит аудиторії на складні наративи в горорах, режисер відчув, що час для кіноповернення в Сайлент Гілл настав. Разом із продюсером Віктором Хадідою вони зв’язалися з японською компанією Konami, щоб отримати дозвіл на екранізацію другої частини, — і з подивом дізналися, що компанія якраз працює над її римейком.
“Це перший випадок, коли одна й та сама гра отримала паралельне втілення у двох різних видах медіа”, — підкреслює Хадіда тісну співпрацю з розробниками гри, до якої долучився композитор і продюсер Акіра Ямаока, шанований як “хрещений батько” франшизи “Сайлент Гілл”.
“Ми прагнемо, щоб фанати спочатку відкрили для себе відеогру, а потім фільм, де вони отримають зовсім інший досвід, — продовжує Хадіда. — В одне грають вдома, інше дивляться у повному залі на гігантському екрані: ми впевнені, що і фанати Silent Hill 2, і звичайні глядачі будуть просто в шаленому захваті”.
З моменту виходу на екрани першого “Сайлент Гіллу” технології пройшли довгий шлях, який наразі дозволив зробити візуальні ефекти та зовнішній вигляд потойбічних монстрів на такому рівні реалістичності, що його й уявити собі не можна було 20 років тому. Але і сама історія тепер сприймається дещо інакше.
“Чи має Джеймс психічне захворювання? Чи він просто у жалобі? З чим ми насправді маємо справу? — інтригує Крістоф Ганс. — «Сайлент Гілл. Повернення» — це психологічний трилер у найправдивішому сенсі цього слова. Не лише повернення в міфічне місто, а й, як ми досить швидко усвідомлюємо, подорож у свідомості зламаної людини — і це те, що робить фільм дуже сучасним. Джеймс — це не лише фігура, якою ми керуємо у грі, чи протагоніст, за чиїм шляхом спостерігаємо на екрані. Він також творець цього світу, майже deus ex machina. Він — хлопець, який уявив увесь цей світ і тепер блукає у власному лабіринті, у власній уяві… Нам дуже пощастило знайти в Джеремі Ірвіні актора, який зміг ідеально втілити ці різні рівні персонажа: воїна, що бореться з небезпекою, і творця — буквально живописця того світу, в якому він опинився”.
Головні герої: двоє акторів — і багато облич
Британський актор Джеремі Ірвін, який втілив на екрані Джеймса, найбільш відомий своєю роллю у воєнній драмі Стівена Спілберга “Бойовий кінь” та роботою в мюзиклі “Мамма Міа! 2”. Оскільки Ірвін грав у Silent Hill 2 ще в ранньому підлітковому віці, то уже був фанатом франшизи.
“Мій головний спогад про гру — окрім того, що це був доволі лячний горор! — це її меланхолійний настрій, який залишався з тобою, коли ти вже відклав приставку. І саме це мене приваблювало”, — пригадує актор.
“Джеремі має в собі класичну романтичність, але водночас він грає хлопця, який бореться з власними демонами, — каже Крістоф Ганс про свого головного актора. — Його гра постійно інтригує: ви наче бачите все його очима, але водночас розумієте, що на ньому маска. І це найцікавіше… Джеремі Ірвін завжди зацікавлює на екрані, бо він має багато облич. Він справді чудово грає. Але у фільмі це працює також тому, що у нас є Ганна Емілі Андерсон у ролі Мері. І їхня із Джеремі хімія на екрані — це щось!”.
Для канадської акторки Ганни Емілі Андерсон світ горору не новий, адже вона вже знімалася у франшизі “Пила” (“Пила 8”, 2017), трилері “Що тебе не вбиває” (2018) та першому сезоні серіалу “Судна ніч” (2018). А у “Сайлент Гіллі. Повернення” Андерсон дісталося одразу чотири окремі ролі в одному фільмі: вона грає не лише Мері, але і різні втілення цієї героїні у свідомості Джеймса — Анджелу, Марію та Мері-Метелика.
“Коли я прочитала сценарій, зустрілася з Крістофом і зрозуміла, що гратиму кількох персонажів одразу, я була шокована — і, звісно, захотіла стати частиною проєкту ще дужче, — зізнається Андерсон. — Я вирішила займатися з коучинею з акторської майстерності та голосу, чого раніше ніколи не робила для ролі… Ми проходили весь сценарій, розбирали сцени, персонажок і те, як зробити кожну з них особливою. Коучиня також допомогла мені виробити ритуал, щоб відпускати все це наприкінці дня… Якщо ви з тих людей, хто приносить роботу додому, а робота настільки темна, ви маєте бути впевнені, що залишаєте все це позаду”.
“Найскладнішим було правильно відтворити на екрані те, що люди вже «прожили», граючи в Silent Hill 2”
Основні знімання “Сайлент Гіллу. Повернення” розпочалися 17 квітня 2023 року. Вони тривали протягом 50 днів і відбувалися на студії PFI у Белграді (з додатковими локаціями в Динарських Альпах Західної Сербії), а також на студії Penzing у Мюнхені та неподалік озера Вальхен.
Знімаючи цей фільм, Крістоф Ганс зберіг той самий режисерський підхід, що й у першому “Сайлент Гіллі”: поєднання максимальної реалістичності, людської пластики та найактуальніших технологічних досягнень.
“Я зберіг одну з основних ідей першого фільму, яка полягає в тому, що всіх монстрів Сайлент Гіллу — Пірамідоголового, Безруку, Медсестер та інших, — грають танцюристи та акробати”, — каже він.
А завдання зробити з пластичних людей сюрреалістичних чудовиськ випало британській компанії Millenium FX, спеціалісти якої працювали з оригінальними дизайнами від ветерана франшизи Патріка Татопулоса.
“Кожна істота створювала технічні та творчі виклики”, — розповідає директорка компанії Кейт Волш, наводячи як приклад роботу, проведену над гнучкою персонажкою, відомою в грі як Безрука. Спочатку спеціалісти Millenium FX думали використати для створення цього образу протези із синтетичними накладками, але згодом перейшли до ідеї єдиного цілісного костюма, який носила танцівниця, що грала Безруку.
“Нам справді пощастило, що всі наші виконавці, кого ми запихали в ці костюми істот, були такими терплячими та відкритими до співпраці, — каже Волш. — Так, ми створюємо костюми й спецефекти, але життя в них вкладають саме виконавці. Якщо наша робота виглядає чудово, то це завдяки їм”.
Щодо сюрреалістичних декорацій Сайлент Гіллу, то їх створили художниці-постановниці Йована Михайлович та Міна Бурич. Багато з цих декорацій існують у кількох вимірах, що додало складності зйомкам.
“Наприклад, один і той самий коридор може мати три різні виміри: один у нашій реальності, другій у туманному царстві Лімбу і третій в іржаво-металевому постіндустріальному Пеклі”, — пояснює Ганс. І для втілення цього на екрані стали у пригоді сучасні цифрові технології.
“Головна еволюція, яку я бачу між першим фільмом і цим, — це еволюція камери, — каже режисер. — Коли я знімав перший фільм у 2006 році, цифрова зйомка була абсолютно новою. А зараз ми змогли використати такий рівень знімання на цифру, який тоді був просто неможливим. Найскладнішим було правильно відтворити на екрані те, що люди вже «прожили», граючи в Silent Hill 2. Часто нам часто доводилося докладати величезних зусиль, щоб досягти саме того зображення, яке ми шукали з гри. Це було технічно вимогливо, але справді захопливо!”.
“Сайлент Гілл. Повернення” справді вражає завдяки новим технологічним розробкам у сфері спецефектів. Проте творці екранізації наголошують, що насамперед були зосереджені на психологічних аспектах Silent Hill 2, які є головними в тому, щоб розповісти цю історію як належить. Адже містечко Сайлет Гілл — це не лише фізична пастка, в якій потрібно вижити, це також дзеркало, що викриває наші власні недоліки, наші власні страхи та наші власні психологічні травми.
“Сприйняття горору повністю змінилося відтоді, як ми зняли перший фільм, — резюмує Крістоф Ганс. — Фільми жахів, які люди люблять сьогодні, не ті самі, що й 2006-го: тепер горори набагато тривожніші, більш психологічні та грають із різними рівнями сприйняття. І ми всі наполегливо працювали, щоб створити саме такий фільм. Я сподіваюся, що глядачів він захопить так само, як і нас”.