Головна TV

Яків Кучеревський: Я навіть не поховав батька

Гостем програми “Точка опори” на телеканалі “Дом” став актор театру та кіно Яків Кучеревський. В ексклюзивному інтерв’ю Світлані Леонтьєвій він розповів, як війна вплинула на його особисте життя, як він рятував сім’ю, про втрату батька, про матір та брата, які опинилися в окупації у Херсонській області, а також про те, що змусило актора повернутися до творчості.

 Яків Кучеревський  – народжений на Херсонщині улюбленець Одеси, заслужений артист України, з 1999 року був актором Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька, також відомий за ролями у серіалах «Сага», «Хованки», «Нюхач-3».

24 лютого Яків Кучеревський зустрів вдома, на 20 поверсі столичної багатоповерхівки на проспекті Перемоги. Дружина Якова була у поїздці в Німеччині, а він залишався в Києві з двома дітьми: 6-річною донькою та 17-річним сином. Після перших обстрілів актор збирався їхати з дітьми до батьків дружини в Гостомель, але в останній момент передумав.

«Це для мене було шоком. Я не очікував. Перше, про що я подумав — треба їхати до батьків дружини у Гостомель. А потім згадав, що там військове містечко і взагалі аеродром. Тому ми з дітьми сиділи на проспекті Перемоги у Києві. І я у вікно бачив, як летять оці “сюрпризи” від наших сусідів.  Я зрозумів, що не треба лякати дітей. Син вже дорослий, він все зрозумів. А для малої я почав вигадувати історії — про тролів, про ліліпутів, що я тільки не вигадував.  Що вони дуже голосні, і нам виходити не можна, нам треба сидіти тут. Так ми ховались у гардеробній. Бо ми живемо на 20-му поверсі, спускатися вниз було важко, ліфт не працював вже», – згадує гість «Точки опори».

Ще якийсь час Яків Кучеревський провів з дітьми в підвалі будинку свого друга, українського актора Сергія  Дерев’янка. Лише 5 березні він зміг вивезти дітей з Києва, для цього Яків Кучеревський фактично вперше сів за кермо.

«Кругом вже гучно бахало, я знайшов машину, посадив туди дітей. Але я не вмів добре їздити, я їздив тільки на знімальному майданчику — 8 метрів вперед і 12 метрів назад. Це все, що я вмів. Тобто права є, а досвіду не було. Але я сів за кермо. І ми з дітьми три дні їхали до Ужгорода. Було дуже важко», – розповідає актор.

За чотири дні родина дісталась західного кордону. Тут Яків передав дітей дружині, а сам повернувся до Одеси і відразу пішов у військкомат. «Коли до Польщі я передав дітей, десь добу просто лежав. Я не міг підняти й руки. Дала знати стресова ситуація. Потім я поїхав до Одеси, бо я там прописаний. І відразу пішов до військкомату. Мені відмовили, точніше, сказали: йдіть і чекайте. Ось я і досі чекаю. Але сидіти не міг, почав волонтерствувати, як і більшість України — збирали гроші на броніки, тепловізори, відправляли хлопцям на передову», – говорить Яків Кучеревський.

Також у розмові зі Світланою Леонтьєвою гість «Точки опори» розповів, що за перші дні війни він втратив двох рідних людей, яких навіть не зміг поховати.

«2 березня не стало мого батька. Мені зателефонувала мама. Це Херсонська область, і їхнє селище опинилося в окупації. І вже туди їхати не можна було. Я навіть не поховав батька <…> А 9 березня вже дружина зізналася, що 8 березня не стало її батька в Гостомелі. У двір прилетіла ракета. Отак за тиждень ми втратили батьків. Наші мами, дякувати богові, здорові», – згадує Яків Кучеревський.

Актор поділився тим, як вдається спілкуватися з мамою, яка зі старшим братом Якова залишається в окупації на Херсонщині, і чому він не зміг вивезти рідних.

«Мама в селищі разом з моїм старшим братом, він має інвалідність з дитинства, він не ходить. Я їх не зміг вивезти. Нема підходів. Це прикордонна зона з Кримом. Хто розуміє — до Генічеська 40 кілометрів, Арабатська стрілка, тобто це майже Крим. Я намагався їх якось вивезти — але ніяк. З мамою ми переписуємось, коли вона знаходить місце, де є зв’язок. Я записую щось у Viber, і коли вона потрапляє в зону wi-fi, отримує мої повідомлення. Отак ми спілкуємось», – говорить гість каналу «Дом.

Після 2014 року Яків Кучеревський припинив зніматися в російському кіно і перестав їздити до Росії, а після 24 лютого «відрізав усі контакти» навіть з тими, з ким підтримував якесь спілкування. Український актор переконаний, що мільйони росіян, які підтримують агресію, несуть за неї відповідальність і мають бути покарані.

«Я вважаю, що вони повинні бути за це покарані. Всі. Я не розумію їхнього “я нічого не міг зробити”, “я нічого не говорив такого”. Ви — боягузи, це я так дуже м’яко кажу. Я можу так казати, тому що я працював в Росії певний період, і я знаю, про що я кажу.

Ви це дозволили, ви цьому посприяли, бо ви промовчали, ви не сказали. Навіть ті, хто не стріляв <…>  Я стільки друзів вже втратив. Я стільки бачив очей, яких я не хотів би бачити,  яких я не побажав би побачити нікому. Я досить толерантна людина, але я за себе скажу, не знаю, яким треба бути, щоб це пробачити», – ділиться думками Яків Кучеревський.

Актор поділився своїми думками про те, у чому зараз може бути рятівна місія мистецтва: «повертати людей, які покалічені війною, щоб вони могли думати про майбутнє». Зараз Яків Кучеревський знімається у фільмі Кирила Біна «Герої», за п’єсою Павла Ар’є “Слава героям”, про період після Другої світової війни. Він розповів про свою роль, а також про те, як ставиться до зйомок у фільмі свого старшого сина.

Дивіться програму “Точка опори” зі Світланою Леонтьєвою щосереди о 21:00 на сайті каналу “Дом”, а також на YouTube-майданчику каналу.