Українські захисники та захисниця піднялися на одну з семи вершин світу, що знаходиться в Африці. Супроводжував їх в експедиції український телеведучий, громадський діяч та Пан Суддя з шоу Нового каналу «Хто зверху?» Олександр Педан. І не встигла команда повернутися в Україну, як Олександр вже ділиться враженнями від поїздки та ексклюзивними деталями.
– Цей проект називається «Друге дихання». Він – про чотирьох українських військових з ампутаціями та протезами нижньої кінцівки та дівчину-військовослужбовицю після важкого поранення. Разом з ними ми здійснили сходження на Кіліманджаро, – із захватом розповідає Олександр. – Зізнаюсь, я досі дивуюся їхній витривалості й незламності! Ми не просто йшли на гору, на яку важко піднятися навіть підготовленим людям, тому що вона заввишки майже шість тисяч метрів, а це наче три Говерли разом узятих. Ми ще й знімали кіно про це. В український та світовий прокат воно вийде восени. І я дуже сподіваюсь, що приверне увагу багатьох до однієї з найважливіших для України тем та проблем – кількість військових з ампутаціями та важливість реінтеграції їх у суспільстві.
Під час сходження було багато зупинок. Більшість з них – саме через знімальний процес.
– Деякі кадри ми робили постановочно, щоб це було реально красиво на великих екранах кінотеатрів. Місцями доводилося чекати одне одного. І поки одного знімали, інші могли стояти й трошки промерзати. Зрештою дехто з хлопців навіть прихворів, і в такому стані вони все одно продовжували йти. Я теж піднімався з пригодами. На висоті десь близько п’яти тисяч метрів, посеред ночі, мене схопила гірська хвороба. Так погано почувався, що навіть не пам’ятаю, як все відбувалося. Згадую лише, що дивився на наших героїв і розумів: якщо вони йдуть, то в мене немає шансів здатися. І скажу відверто, що, напевно, я зійшов на цю гору лише завдяки тому, що на неї зійшли вони. Бо це насправді величезні мотиватори для нашої знімальної групи. Операторам, наприклад, неодноразово доводилося збирати всі сили в кулак і обганяти нашу групу на висоті понад 5500 метрів, щоб зняти якийсь кадр. І це все в умовах розрідженого повітря. Зрештою, сходження тривало чотири дні, а спуск – два.
Окрім зйомок фільму, намагалися регулярно знімати контент для соцмереж та ЗМІ. І проекту «Друге дихання» вдалося добряче нашуміти в Instagram.
– Дуже пишаюся тим, як на наш проект відреагувало суспільство. Перед сходженням я розіслав своїм друзям, знайомим, лідерам думок прохання підтримати нас та поширити інформацію про проект. Аби ще більше людей стежили та підтримували нас під час сходження, адже це справді відчувається та є дуже важливим чинником. Не повірите, але я не отримав жодної відмови. Всі сказали: «Так, це дуже круто!», – каже Олександр. – Завдяки цьому, до речі, ще на етапі підготовки до нас одразу долучилося багато українських компаній-виробників альпіністського спорядження та їжі для походів. Більшість з них допомогли нам безкоштовно, коли дізналися суть проекту та про його учасників. Тож круто, що цей проект показує зростання суспільства і нашу готовність допомагати, бути поруч із військовими, і висловлювати їм вдячність. Мені дуже приємно це усвідомлювати, бо такі речі показують нашим захисникам, що коли вони ті будуть демобілізовані та стануть ветеранами, українці підтримуватимуть їх, як належить. Адже вони віддали своє здоров’я та роки заради нашої України.
