Артема Пивоварова зараз сміливо можна назвати найпопулярнішим попартистом України. Шість концертів у Палаці спорту цього листопада, виступи з оркестром та фіти майже з усіма великими попартистами країни – це все прийшло до Артема не відразу.
Яким був його шлях до успіху, детальніше розписав журналіст Суспільне Культура Вінстон Вон у межах проєкту “Artилерія”.
Рокерська юність
Можна було б сказати, що зараз мало хто пам’ятає старий проєкт Артема Пивоварова — харківський альтметал-гурт Dance Party. Dance! Dance!, але соцмережі зробили свою справу та трохи підняли гурт із забуття.
DPDD складно назвати просто іще одним гуртом, в якому відомий попвиконавець грав до слави, адже свого часу гурт мав стійку аудиторію, регулярно давав концерти в Україні та їздив у тури на більш ніж 30 містами пострадянських країн.
У 2011-му гурт навіть виступив у Києві на розігріві в Enter Shikari, стилем яких явно надихався.
Артем Пивоваров під час концерту в Палаці спорту 24 квітня 2024 . Kirai Gigs/Юрій Грязнов
Та втім, слава гурту поширювалася радше на увесь колектив, аніж на Пивоварова як вокаліста і фронтмена. Як мінімум, він не був першим вокалістом гурту, і після того як покинув Dance Party. Dance! Dance!, новим вокалістом став гітарист Єгор Мітрофанов. А Пивоваров своєю чергою зосередився на сольному акустичному проєкті Art Rey.
Двомовний період
Вже у 2013 році, через рік після виходу з Dance Party. Dance! Dance!, Пивоваров випускає свій перший сольний альбом “Космос”, зараз недоступний на стримінгових платформах. А через два роки в альбом “Океан” увійшла перша україномовна пісня Артема “Хвилини”.
Паралельно із сольною творчістю Пивоваров займався саундпродакшеном артистів та артисток із пострадянських країн. У своїх інтерв’ю він часто казав, що як саундпродюсеру йому набагато легше працювати з жінками.
Починаючи з третього альбому “Стихия воды” (“Стихія води”) Пивоваров пробує своєрідну модель просування своїх пісень — випускає версії однієї пісні і російською, і українською мовами. Першою піснею, яку він випустив у такому форматі, була “Моя ніч” із вищезгаданої “Стихії води”.
І хоч україномовна версія пісні отримала набагато більшу популярність, аніж російськомовна, альбоми Пивоваров надалі випускав російською, а українською виходили лише деякі сингли, які нерідко теж мали російськомовну версію.
На відміну від “Моєї ночі”, яка здобула основну популярність в Україні, інший відомий трек Пивоварова, “Рандеву”, став всесвітньо відомим саме у російськомовній версії. Одразу після виходу у 2021 році він завірусився у російському сегменті TikTok, а звідти вже частково перейшов у англомовний.
За україномовну версію пісні “Дежавю” співак у 2021 році отримав премію Yuna. Переможця оголосили російською мовою, а промову він виголосив українською. Під час свого виступу-попурі співав пісні як російською, так і українською.
Повномасштабне вторгнення та перехід на українську
Та двомовна творчість не могла тривати вічно.
Ще до повномасштабного вторгнення Пивоваров створив проєкт “Твої вірші, мої ноти”, в якому разом з іншими артистами випускає пісні на вірші українських поетів. Назва проєкту — перекладена з російської та перефразована назва пісні “Мои стихи, твои ноты” (“Мої вірші, твої ноти”) з альбому “Земной” (“Землянин”) 2019 року.
У межах проєкту до повномасштабного вторгнення встигли вийти пісні “Минають дні, минають ночі” з Yarmak (на вірші Тараса Шевченка), “Арфами арфами” з Євгеном Хмарою та Павлом Шильком (на вірші Павла Тичини) та “Романс” з Олегом Скрипкою (на вірші Миколи Вінграновського).
Після початку повномасштабного вторгнення Пивоваров продовжив проєкт та вже у 2023-му випустив альбом-компіляцію з пісень, написаних на вірші класиків української поезії. У першу добірку потрапили Lely45, Dorofeeva, Shumei та багато інших.
Проте найвідомішою піснею, випущеною в межах проєкту, є “Барабан” на вірші Ґео Шкурупія. Цей фіт потрапив у другу компіляцію “Твої вірші, мої ноти” й фактично запустив концертну кар’єру Клавдії Петрівни. Співачка вперше виступила наживо саме на концерті Пивоварова, де той презентував спільну пісню.
З “Твоїх віршів, моїх нот” виріс також сайд-проєкт Пивоварова “The Вуса”, який спершу задумувався як разовий експеримент для однієї пісні на слова Тичини, але зрештою не зупинився на цьому. Той самий перший трек “О панно” розкритикували за рекламу бетинг-платформи.
“The Вуса” — це пародія на українські ансамблі радянської доби, які грали музику в жанрі, який пізніше назвуть “вусатим фанком”.
Склад “The Вусів” постійно змінюється — до вигаданого вокально-інструментального ансамблю свого часу встигли приєднатися Марк Куцевалов, Юрій Горбунов, Даша Астаф’єва, Ірина Білик, група коміків “Леви на джипі”, гурт Ziferblat та навіть Степан Гіга.
У багатьох музикантів після початку повномасштабного вторгнення відбулося переосмислення старої творчості. Такі артисти, як Ірина Білик, Наталія Могилевська та Міша Крупін, випускали й досі випускають перекладені версії своїх російськомовних хітів, нерідко оновлюючи звучання.
Артем Пивоваров не став цього робити, адже до того і так випускав багато синглів відразу двома мовами. Тому він просто зібрав увесь свій україномовний каталог в одну збірку під назвою The Best. Туди увійшли як “двомовні” сингли, так і пісні, випущені в межах проєкту “Твої вірші, мої ноти”.
Звідки взялися шість Палаців спорту
У Пивоварова був доволі стандартний шлях для українського попартиста: початок кар’єри у рок-гурті (так само колись починала, наприклад, Dorofeeva), багато пісень російською, фаза заробітку саудпродакшеном, перехід на українську та волонтерство після початку повномасштабного вторгнення. Зараз серед найпопулярніших треків Пивоварова складно знайти хоч один, на якому було б менше ніж 5 мільйонів прослуховувань у Spotify.
Фіт із Клавдією Петрівною має 12 мільйонів на Spotify, а на кліпі зараз 67 мільйонів переглядів.
Але що ж чіпляє людей так сильно та змушує купувати все більше квитків на концерти? Звісно, як й інші попартисти, Пивоваров використовує патріотичні теми на свою користь. Зокрема, в межах проєкту “Твої вірші, мої ноти”.
Підхід Пивоварова тут можна порівняти з підходом колективу “МУР”, хоча останні частіше використовують у текстах своїх пісень лише окремі цитати з віршів, роблячи акцент на фактах біографій. Хоча Пивоварову теж можна закинути перетягування сенсів твору на зовсім інший, сучасний контекст.
“Слова Сосюри лунають у музичному творі та оспівують кохання до наших жінок. Сьогодні українська жінка — це мати, яка очікує сина чи доньку з фронту; дружина, яка виборює права свого чоловіка військового; волонтерка, яка, ризикуючи життям, збирає і везе все необхідне для життя в місця, де це саме життя часто обривається; це воїн, що інколи виборює свободу пліч-о-пліч з коханою людиною”, — йдеться в Instagram-пості про спільний з Максом Барських трек “Так ніхто не кохав” на вірші Володимира Сосюри.
Більше про те, як Пивоваров працює з поезією і як це роблять інші артисти — у відео “Artилерії”.
А рядки на кшталт “I am Ukraіne! I am Ukraіne!” з треку “Маніфест” та постійні рилзи, де Пивоваров запрошує на сцену дітей з Маріуполя або Вовчанська на сцену, які команда співака публікує в його акаунті, виглядають як відчайдушна спроба зачепити якнайбільше уваги темою патріотизму.
Втім, несправедливо було б виділяти лише Пивоварова на тлі інших попартистів, які нерідко вдаються до таких самих маніпуляцій. Маніпуляції на поняттях “незламності” чи “потужності” подарували солдаут не одному артистові.
Артем Пивоваров під час виступу на Atlas Festival 2025. Kirai Gigs/Юрій Грязнов
Але те, що справді змушує людей іти на концерти Пивоварова — це його здатність створити шоу. Лайв-бендом із 4–5 талановитих та вправних музикантів навряд когось можна здивувати, а от запросити на сцену цілий оркестр — це вже зовсім інша справа. Навіть така доступна музика, як у Пивоварова, звучатиме набагато об’ємніше, якщо до її виконання залучити більше, ніж просто стандартний склад із гітари, барабанів, басу і клавішних чи диджея. Тим паче для публіки країни, яка перебуває у стані війни, важливо мати щось подібне до міфу.
Артем Пивоваров під час виступу на Atlas Festival 2025. Kirai Gigs/Юрій Грязнов
А виступи з хором, як, наприклад, на Atlas Festival, та вихід на сцену згори за допомогою тросу надають виступам ледь не релігійного пафосу. Цей прийом у своєму сольному стендапі в Палаці спорту обіграв Василь Байдак. Він теж ніби спускався з небес до аудиторії, але комічно застряг посередині (а механіком, відповідальним за спуск Василя, виявився сам Пивоваров). Також варто згадати екстатичне розведення рук та погляд угору, які також встигли стати візитівкою артиста і беззаперечно підвищують градус пафосу на кожному концерті.
Коли я вирішив перевірити, скільки залишилося квитків на концерти Артема Пивоварова у Палаці спорту, сайт довго не відкривався. Коли я відкрив інший сайт, ціни на деякі місця досягали цифр у більш ніж 20 тисяч грн.
На концерт 14 листопада на момент написання тексту вже був солдаут. На концерт 12 листопада було трохи більше як сто квитків, і тільки на концерт 15 числа ще можна було купити квитки в будь-який сектор. Після цього артист відправиться у європейський тур: серед міст, куди завітає Пивоваров, будуть Ганновер, Дортмунд, Прага, Краків та багато інших.
Підкорювати головну сцену країни для Артема Пивоварова не є чимось новим — раніше він робив це вже тричі. В успіху шести концертів у Палаці спорту теж немає сумнівів. Але чи вдасться йому повторити цей успіх ще раз? І чи залишиться він актуальним як артист, а не лише як рекордсмен?
Зверхнє ставлення до критики й месіанський імідж можуть подарувати тимчасовий успіх, та забезпечити сталу аудиторію можуть тільки відкритість і щирість. Тож чи довго Пивоваров зможе протриматися в статусі deus ex machina — покажуть наступні релізи.