Євген Синельников – відомий телеведучий, режисер-постановник і мандрівник. Він побував у понад сотні країн світу, але переконаний: справжні відкриття – зовсім поруч. На телеканалі К1 стартує новий сезон тревел-проєкту «Крафтові мандри», в якому ведучий продовжує відкривати Україну через людей, котрі створюють унікальні речі. Напередодні прем’єри Євген Синельников розповів, що надихає його у подорожах, які історії вражають найбільше і чому український крафт – це не просто ремесло, а прояв сили, творчості й любові до своєї землі.
Люди, що надихають
– Євгене, розкажіть, що змінилось у нових випусках «Крафтових мандрів»? Чим вони відрізняються від попередніх?
– Ми вже показали чимало цікавих історій, тому цього разу шукали щось особливе і не схоже на попереднє. Наприклад, ароматичні палички або цілі будиночки на колесах. Головна відмінність з попередніми сезонами полягає у нових майстрах і виробництвах, яких ще не було в проєкті. Адже ми впевнені, є ще багато цікавого, про що можна розповісти українським глядачам.
– Хто з героїв нових випусків найбільше вразив цього разу?
– Дуже запам’ятався Семен, засновник компанії «Духмян». Він виробляє ароматичні палички. У нього зовсім інший підхід. Спершу він придумав, що хоче робити, а вже потім знайшов способи це реалізувати. Завдяки йому у нас з’явились аромапалички із запахом нашого Криму, наших Карпат. Ну, це ж прекрасно!
Нові смаки та несподівані моменти
– Яка історія змусила вас переглянути своє ставлення до українських традицій?
– У Дніпрі живе Олег Соловйов, який робить цукерки з різних видів сирів. Ціна на них дійсно не мала, але він не женеться за масовістю, а робить справжній делікатес. Сам розробляє поєднання смаків і форм цукерок, щоб кожна була ідеальною. Це доводить, що українські традиції можна переосмислити і зробити їх сучасними та вишуканими.
– А є продукт чи традиція, яку ви відкрили для себе вперше?
– Мабуть, це «Смакус». Це історія Катерини з Дніпра. Вона створює джеми та різні смаколики під брендом «Смакус». Але фішка не лише в цьому – вона робить справжні гастрономічні портрети. Її смаки мають власну історію, настрій і навіть характер. Наприклад, вона створила серію джемів, натхненну «Володарем перстнів», і коли куштуєш ці джеми, відчуваєш той самий «смак Саурона». Катерина все вигадує сама, експериментує, записує рецепти, шукає нові поєднання. В цьому і відображається сучасна Україна: творча, смілива й невтомна у своїх пошуках.
– Який продукт чи напій у нових «Крафтових мандрах» виявився настільки незвичним, що ви б не ризикнули спробувати його вдруге?
– Ми ніколи не розповідаємо про те, що нам не сподобалося чи було несмачним. Навпаки, завжди показуємо те, що справді вражає. Наприклад, нещодавно відкрили для себе напій «Рута». Мені він дуже подобається. Коли почалося повномасштабне вторгнення, подружжя з Київщини вирішило створити унікальний український смак. У світі є різні трав’яні настоянки, як-от, «Бехерівка», але в Україні подібного не було. І вони просто взяли й розробили власний бітер. Спочатку виготовили його для себе, щоб довести, що в Україні теж можуть створювати щось подібне, а згодом напій почав отримувати перемоги на всіх можливих конкурсах – українських, європейських, світових.
– Як крафтові майстри переживають сучасні виклики – економічні, воєнні, соціальні?
– Тут варто згадати «Швейну роту» у Дніпрі. Це волонтерський рух, який об’єднав величезну кількість швачок по всьому світу. Вони шиють спеціальний одяг для поранених та військових. Наприклад, якщо людина потрапляє в лікарню з переломом і має на руці гіпс, то звичайна сорочка або футболка стають зовсім незручними. «Швейна рота» шиє адаптивний одяг, який враховує такі нюанси. Це не бізнес, а волонтерська ініціатива. Дівчата по всьому світу допомагають: хтось купує тканину, хтось отримує викрійки, хтось шиє і відправляє готові речі. І все це вони безкоштовно передають нашому війську. Завдяки таким людям Україна стає по-справжньому сильною і крутою.
– Чи траплялися ситуації, коли місцеві майстри відмовлялися розкривати секрети свого виробництва?
– У всіх майстрів є свої секрети. Деякі охоче діляться ними, пропонують колаборації, відповідають на будь-які запитання, але ми знімаємо про продукт і про людину, яка його створює, про те, чому вона це робить, а не про всі тонкощі рецепту чи технології.
У Рівному є майстер Роман, який створює пікантні соуси та унікальні меблі з багатолітньої деревини. Фішка в тому, що це старе дерево – а в ньому ще може жити купа живності – робить кожен виріб неповторним. Як Роман обробляє деревину, щоб зберегти її історію і водночас зробити функціональною, – це його маленький секрет. Ми не заглиблюємося у технічні деталі, нас більше захоплює сама історія, творчий процес і той унікальний шлях, який проходить майстер, щоб створити свій виріб.
Символ українського духу
– В яких крафтових історіях відчувається дух опору та незламності, а не лише ремесло й смак?
– Всі ми переживаємо цю несправедливу війну – хтось ближче до фронту, хтось далі…, хтось живе і працює у Львові, а хтось у Дніпрі. Але відчуття України всередині змінилося у всіх. Тому мені здається, що рух опору зараз є у кожного. Майстри навіть змінили назви своїх продуктів, наприклад, є соуси з назвами «Чорнобаївка». У всіх з’явилося відчуття опору і власної участі у ньому.
– Якби довелося вибрати тільки один крафтовий продукт, який символізує Україну сьогодні – що б це було?
– Це 100% була б бартка – гуцульський топірець. Ми знімали їхнє виробництво у Косові. Чому саме бартка? Тому що це виключно український символ із сильним військовим відтінком. Навіть радянська влада боялася барток і змушувала всіх робити лише сувенірні варіанти. А зараз ми в такому стані, що можемо робити справжню бартку без компромісів – і для себе.
– Євгене, чи відкрили ви під час цих зйомок свою крафтову «таємну слабкість»? Те, до чого тепер не можете не повернутися?
– Наші знайомі «Любі Речі» – це кіношники, які раніше працювали в Ірпені. Зараз вони відкрили власний шоурум на столичному Андріївському узвозі. З перших зйомок мені сподобався у них кактус із каміння. Я завжди любив оригінальні прикраси, як, наприклад, рибки з косівської кераміки. Цей кактус був важкий і не дешевий, але я так його захотів, що тепер він у мене все-таки є.
– І наостанок – порада від телеведучого-мандрівника. Яке місце стало для вас відкриттям осені? Куди б ви порадили українцям поїхати саме зараз?
– Немає одного конкретного місця, яке варто відвідати. Поїдьте восени в Бакоту, там неймовірно красиво. Поїдьте в Карпати, де тумани та різнокольорові гори справді захоплюють. Або вирушайте до Одеси, адже осіннє море має зовсім інший запах. Мандруйте Україною та відкривайте для себе нові краєвиди і незвичні місця!