Війна впливає на всі аспекти нашого життя, змінює суспільний устрій та змушує адаптуватися до кардинально нових умов. Усі аспекти соціуму — від попкультури до харчування — зазнають змін, і часом це призводить до появи інновацій, які стають у пригоді не лише військовим, але й цивільним, а іноді ці інновації поступово завойовують популярність в усьому світі. У цьому матеріалі розповідаємо про їжу війни — технології та страви, які були винайдені військовими та для військових, але прижилися й у мирний час.
Хліб, що (майже) не черствіє
Одним із найцікавіших продуктів армійського пайка, з погляду інновацій, є хліб. Річ у тім, що хліб та різні вироби із зерна історично становили велику частку людської дієти, включно і з дієтою солдатів.
Але ось у чому проблема — свіжоспечений хліб починає черствіти фактично у той самий момент, коли його виймають із печі, оскільки в ньому є безліч крихітних ниток крохмалю — його називають амілоза — які починають тверднути.
Амілозу можна поглинути за допомогою ферментів, які називаються амілазами, але вони не термостійкі, тобто знищуються під час випікання.
Вчені довго не могли зрозуміти, як продовжити термін придатності хліба, а солдатам доводилося перебиратися сухарями чи кашами, однак у середині XX сторіччя американські вчені виявили стійку до нагрівання амілазу, яку можна було додавати до тіста, і яка допомагала хлібу зберігати майже протиприродну пружність та м’якість навіть протягом доволі довгого часу.
Спочатку зроблений за цією технологією хліб потрапив до сухпайків американських солдатів, а згодом опинився на полицях супермаркетів по всьому світу (зазвичай це вже нарізаний скибочками “тостовий хліб”).
Американський солдат Дік Л. Пауелл із Фіндлі та його друг “Фаззі” їдять біля фронту під час Корейської війни. 12 березня 1951 року. AP
Консервація та холодна пастеризація
Консерви стійкі до зберігання, їх легко транспортувати, їх не потрібно додатково готувати — все це робить консервовану їжу ідеальним компонентом для військового пайка. Тож не дивно, що сучасний процес консервування був винайдений як спосіб прогодувати армію.
Трапилося це ще за часів Наполеона — у 1795 році, поки французька армія брала участь у декількох військових кампаніях на декількох континентах, французький уряд вирішив підтримати інновації в галузі харчових технологій та оголосив що, держава заплатить премію в 12 000 франків людині, яка вигадає новий спосіб зберігати м’ясо свіжим.
Їм довелося трохи почекати на свого винахідника, але у 1809 році чоловік на ім’я Ніколас Апперт нарешті розробив відповідну технологію: він з’ясував, що якщо закрити їжу в герметичній банці та підігрівати її протягом достатньо довгого часу за достатньо високої температури, то бактерії в їжі помруть, а страва буде зберігатися навіть у кімнатній температурі, допоки банка буде закритою.
Саморозігріваючий суп для армій, що є розробкою британської армії. 9 березня 1944 рік. AP
Консерви у жерстяних банках стали миттєвим хітом не лише серед солдатів Наполеона, але й у британському флоті.
Але ось цікавий момент: відкривачку для консервів винайшли лише під час Громадянської війни в США — за декілька десятиліть після того, як консерви стали обов’язковою частиною військового пайка.
До речі, тоді ж винайшли згущене молоко: аби звичайне молоко не псувалося, з нього забирали частину рідини, а сам продукт закривали у банки. Згодом ще одним хітом серед військових страв стала консервована шинка SPAM, яка завдяки американській армії здобула неабияку популярність у В’єтнамі та інших країнах, де були військові бази США.
Є ще одна інновація, створена за допомогою військових, яка вже стала частиною харчової індустрії загалом: приготування їжі під високим тиском замість тепла. Під високим тиском мікроорганізми фактично вибухають і їжа стерилізується. Завдяки цьому процесу можна виготовляти упаковане гуакамоле, яке тижнями залишається зеленим, і свіжі соки в пляшках (цей процес іноді називають холодною пастеризацією).
Аерогриль, мікрохвильова піч та розчинна кава
Перша духовка з примусовою конвекцією, більш відома як аерогриль, була винайдена у 1945 році та мала допомагати американським солдатам одночасно розігрівати декілька страв.
Згодом стало зрозуміло, що хоча аерогриль суттєво легший та компактніший за звичайну духовку, він усе одно не настільки зручний у польових умовах, аби солдати возили це з собою, тож винахідник намагався продати цю нову технологію різним виробникам побутової техніки, а після його несподіваної смерті у 1947 про винахід майже забули.
Аж раптом у 2008 році компанія Philips відродила інтерес до аерогриля, позиціонуючи його як більш здорову альтернативу фритюрницям.
Мікрохвильові пічки також виникли під час Другої світової війни: інженер Raytheon на ім’я Персі Лебарон Спенсер займався дослідженнями з активним радаром, коли випадково помітив, що пристрій розплавив його шоколадний батончик.
Приготування сухих пайків та енергетичних батончиків у одному із закладів громадського харчування Львова. Getty Images
Компанія подала заявку на патент, і вже скоро побудувала мікрохвильову піч — велетенський пристрій розміром із сучасний холодильник. Процес сублімаційної сушки, який спочатку використовували для транспортування крові та вакцин медикам на полі бою під час Другої світової війни, було згодом адаптовано, аби перетворювати звичайні продукти на більш довготривалі та легкі — ось так ми отримали розчинну каву, сублімовані фрукти, шматочки овочів у локшині швидкого приготування та суміш для кексів.
Майбутнє військової їжі
Як розвиватиметься військова їжа у найближчі роки? Наразі відчувається потреба у веганських стравах для військових, а також у їжі з меншим негативним впливом на довкілля — тому, наприклад, у 2023 році армія США розпочала співпрацю з виробником рослинного м’яса Impossible Food.
Схожим напрямом рухаються і Збройні сили України, які у 2024 році анонсували розробку нових сухпайків, що краще відповідатимуть етичним та релігійним потребам військовослужбовців — серед них мають бути як кошерні страви, так і халяльні та веганські.
Утім, за словами Анастасії Зареченськової, головної редакторки організації “Кожна Тварина”, це потребує певного часу:
“У січні 2025 року ми надіслали офіційний запит до Міністерства оборони, щоб дізнатися про поточний стан процесу. У відповіді МОУ зазначило, що поява рослинних сухпайків у забезпеченні ЗСУ потребує часу. Йдеться не лише про розробку технічної документації, а й про унормування їхнього використання у військах, визначення потреби тощо. Тобто процес триває, але точних строків впровадження рослинних сухпайків поки що нема”.
Олександра Поворозник, Суспільне Культура
Головне зображення: Французькі танкісти обідають у Марселі, 31 серпня 1944 року. AP
