Головна TV

Заїкався та комплексував через високий голос: 7 цікавих фактів про Євгена Лісничого

Happy Birthday! 15 жовтня день народження святкує виконавець головної ролі комедійного серіалу Нового каналу «Голова» Євген Лісничий. До старту другого сезону в ефірі – менше трьох тижнів. Поки чекаємо Женю на екрані, пропонуємо дізнатися декілька маловідомих цікавих фактів про іменинника.

Топ-7 фактів про актора Євгена Лісничого

1. У дитинстві я відвідував музичну школу по класу фортепіано й хотів стати професійним піаністом. З цим не склалось, але музика залишилася важливою частиною мого життя і часто надихає у творчості. Я також співаю. Раніше займався цим частіше, був у складі майстерні ЧГС (чоловічий вокальний гурт – прим. ред.). Вчився там багатоголоссю та вивчив безліч народних пісень.

2. Найбільший дитячий комплекс був якраз через голос. Він був писклявим, бо мутація почалася доволі пізно. А ще в дитинстві я заїкався. І сам себе вилікував! Почав займатися техніками сценічної мови. Тож, можливо, коректніше сказати, що сценмова мене вилікувала. Саме тому вважаю, що робота з голосом – це точно моя стихія.

3. Перші кошти я заробив ще у восьмому класі, граючи Діда Мороза на дитячому святі. А потім у моєму житті з’явився дубляж. Почав працювати у сфері ще у студентські роки.

4. Трішки про ролі. Можливо, ви дивилися ці всесвітньо відомі кінороботи українською і не впізнали? Я озвучив роль Зака Ефрона у фільмі «Сімейна справа». А ще дублював Едді Редмейна в «Аеронавтах». В «Джокері» робив Гаррі Лоуті. Ну, і точно не секрет, але повторю, бо це улюблена моя роль. Елвіс в однойменному фільмі теж говорить моїм голосом.

5. Я вмію кардинально змінювати голос. В житті не розмовляю, як у дубляжі чи в кіно. Завжди намагаюся знайти цю тонку межу, що відрізняє персонажів від мене.

6. Люблю займатися спортом. Особливо, якщо того вимагає підготовка до ролі. Помітив, що це додатково стимулює мене ставати кращим. Тому значно активізуюсь у фізичних активностях за тижні два-три до знімального процесу.

7. Маю незвичну фобію – з дитинства боюсь повітряних кульок. Надувати їх – це взагалі! Одного разу був свідком, як кулька лопнула і вдарила дівчині в око. Тому для мене це дійсно не фобія-прикол.