У прокаті – український зомбі-горор “Каховський об’єкт” Олексія Тараненка. Фільм, через хедшоти та вибухи, звертається до теми радянського спадку. Це – друга (після “Контотопської вільми”) частина серії з кіновсесвіту “Героїні темних часів”, яку продакшн-група FILM.UA спочатку планувала як трилогію, але згодом розширила до пенталогії. Кінокритик Ігор Кромф подивився фільм та розповідає, чи вдалося авторам створити захопливу історію у постапокаліптичному радянському сеттингу.
Запоріжчина, наші дні. Розвідниця з ГУР Мара (Марина Кошкіна) шукає по всьому фронту свого меншого брата, який кілька днів тому зник під час розвідки. Це сталося в районі пустиря, що виник на місці Каховського водосховища після того, як росіяни підрірвали гідроелектростанцію. Разом з Марою на пошуки відправляються побратими зниклого бійця – мовчазний Монах (Олександр Яцентюк), юний Вакула (Михайло Дзюба), колишній однокласник Мари Джміль (Володимир Ращук).
Група натикається на древній бункер, де в 1950-ті радянські науковці намагались створити біосолдат. Звісно, щось пішло не так, тож бункер з купою зомбі та мутантів затопили і побудували зверху ГЕС. Тепер українським військовим треба не лише прорватись крізь натовпи жертв радянських експериментів, але й завершити ліквідацію “каховського об’єкта”, з якою не впорались співробітники МГБ.
Такий сюжет має в поп-культурі кілька десятків варіантів: від канонічних відеоігор на кшталт Doomчи Resident Evil до їх же екранізацій та кіноверсії відеогри Wolfenstein – “Оверлорд” Джуліуса Ейворі. Якщо ж говорити сам про радянський сеттинг, можна згадати стару гру українських розробників You Are Empty – вона, до речі, досить серйозно опрацьовувала радянську спадщину, наповнюючи свій всесвіт мутованими “собаками Павлова”, гігантичними “курицами Ленинского комсомола”, робочими з величезним молотом та колгоспницями з лютим серпом.
Цієї насиченості персонажів “Каховському об’єкту”, на жаль, не вистачає – сценарист Ярослав Войцешик незміг наповнити бункер оригінальними персонажами з відсилками до радянської культури. Тому у кадрі бігає загримована під “санта-муерту” Ірина Кудашова та здоровезна риба-баба, яка блює чорною смолою. Є проблеми і з лору цього фільму: щоб розібратись в усіх його Айстрах та Фіалках, півтори години хронометражу явно не вистачає.
“Каховський об’єкт” відсилає нас до глядацького кіно межі 1980-1990-х років, коли сюжети були не складні, вороги – очевидні, а добро повинно було мати калібр побільше. Режисер Олексій Тараненко прекрасно розуміє, з яким жанром працює і як таке кіно має виглядати. Він ловко вибудовує квест, який герої мають пройти, подолавши боса на кожному з рівнів, а потім у фіналі. Тут багато екшну на рівні хорошого нетфліксівського бойовика. Та осердя фільму – це каст; саме на акторах Тараненко вдало вибудовує історію. Похмурий та мовчазний Яцентюк, кумедний Дзюба та брутальний Ращук, а між ними – Кошкіна, яка емоційно гармонізує цей різномастний колектив. Варто згадати і головного антагоніста у виконанні харизматичного Андрія Жили.
Любовна лінія у фільмі виглядає надмірно сентиментально-серіальною; це ж стосується і флешбеків головної героїні. Саундтрек від гурту “Карна” протягом фільму проходить шлях від “качає”, до “закачує”. Утім діалоги у фільмі (нарешті!) не звучать як набір заїжджених цитат, а матюччя звучить як органічна частина мови, якою воно і є.
Очевидно, що “Каховський об’єкт” – це малобюджетне ($500 тис) для цього жанру кіно: спецефекти місцями просідають, а кров та кишки виглядають занадто “болоньєзе”. Але чітко пробудована екшн-хореографія в цілому рятує цю стрічку. В сухому залишку, “Каховський об’єкт” – це досить жваве, навіть веселе зомбі-муві категорії В. Якщо забути про його маркетингові претензії на декомунізацію, вийде дуже непоганий бойовик вихідного дня.
“Каховський об’єкт” – друга частина франшизи і, здається, є спробою виправити помилки її першої частини, “Конотопської відьми”, де росіяни комічно вмирали від крововиливу а сцени згвалтувань були занадто “снаф-муві”. Водночас, “Конотопська відьма” змогла зібрати рекордні 57 мільйонів гривень, заповнивши потребу глядачів у вітчизняних жанрових фільмах категорії В. Тепер “Каховський об’єкт” має досягати цієї планки, інакше третьої частини – про поліцейську Вікторію, яка боротиметься з нацистами-вампірами – можемо і не побачити.
Ігор Кромф, кінокритик, LB.ua